Постанова
Іменем України
11 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 2-2059/09
провадження № 61-35202св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
заявник - товариство з обмеженою відповідальністю "Турсервіс",
суб?єкт оскарження - старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурла ВіталійЕдуардович,
заінтересована особа (боржник) - відкрите акціонерне товариство "Коростишівське хлібоприймальне підприємство",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Турсервіс" на ухвалу Богунського районного суду міста Житомира
від 05 вересня 2017 року у складі судді Слюсарчук Н. Ф. та постанову апеляційного суду Житомирської області від 28 березня 2018 рокуу складі колегії суддів: Шевчук А. М., Талько О. Б., Коломієць О. С.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У лютому 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Турсервіс" (далі - ТОВ "Турсервіс") звернулось до суду із скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурли В. Е., заінтересована особа (боржник) - відкрите акціонерне товариство "Коростишівське хлібоприймальне підприємство" (далі - ВАТ "Коростишівське хлібоприймальне підприємство"), в якій просило визнати неправомірною та скасувати постанову від 27 січня 2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу, винесену в межах виконавчого провадження
№ 15779500; визнати бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України щодо невжиття заходів, спрямованих на реалізацію належного боржнику - ВАТ "Коростишівське хлібоприймальне підприємство" майна в межах виконавчого провадження
№ 15779500, неправомірною; зобовʼязати відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України в межах виконавчого провадження № 15779500 здійснити реалізацію належного боржнику майна, а саме: комплексу будівель та споруд, розташованого за адресою: Житомирська область, місто Коростишів, вулиця Р. Люксембург, 97.
Скарга мотивована тим, що з 2015 року ТОВ "Турсервіс" є стягувачем у вищезазначеному виконавчому провадженні в частині стягнення з
ВАТ "Коростишівське хлібоприймальне підприємство" заборгованості в сумі 14 614 980,97 грн. У межах виконавчого провадження було виявлено майно боржника, на яке накладено арешт та розпочато процедуру звернення стягнення. Незважаючи на такі обставини, постановою державного виконавця від 27 січня 2017 року виконавчий документ повернутий стягувачу з підстав, передбачених пунктом 2 статтею 37 Закону України "Про виконавче провадження" (тут і далі в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови), із посиланням на те, що в ході вжиття заходів державним виконавцем встановлено, що за боржником не зареєстровано будь-яке майно та кошти на рахунках у банках чи фінансових установах відсутні, а всі здійснені заходи щодо розшуку майна боржника виявилися безрезультатними. У звʼязку з тим, що раніше державним виконавцем було проведено опис та арешт майна боржника, то наразі підстави для повернення виконавчого документа стягувачу відсутні.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 05 вересня
2017 року у задоволенні скарги відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що скарга є необґрунтованою, оскільки станом на
27 січня 2017 року за боржником ВАТ "Коростишівське хлібоприймальне підприємство" не було зареєстрованого будь якого нерухомого майна.
Постановою апеляційного суду Житомирської області від 28 березня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ "Турсервіс" залишено без задоволення.
Ухвалу Богунського районного суду міста Житомира від 05 вересня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ТОВ "Турсервіс", апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
27 квітня 2018 року ТОВ "Турсервіс" через засоби поштового звʼязку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Богунського районного суду міста Житомира від 05 вересня 2017 року та постанову апеляційного суду Житомирської області від 28 березня 2018 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що під час вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 15779500 державним виконавцем було виявлено належне боржнику майно, відносно якого була розпочата процедура звернення стягнення та яке повинно було бути реалізоване в порядку статті 62 Закону України "Про виконавче провадження". Натомість зʼясувалося, що майно, яке двічі було арештоване у рамках даного виконавчого провадження, було реалізоване у межах іншого виконавчого провадження № 38465569. Суди попередніх інстанцій даній обставині не надали належної оцінки та не зʼясували підстав для реалізації майна, яке було описане та арештоване у даному виконавчому провадженні, а реалізоване в іншому виконавчому провадженні.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Богунського районного суду міста Житомира.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції:
Відповідно до статті 383 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду з даною скаргою) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у виконавчому провадженні
№ 15779500 з підстав, передбачених пунктом другим частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Бурлою В. Е. 27 січня 2017 року винесена постанова про повернення стягувачу - ТОВ "Турсервіс" виконавчого листа, виданого Богунським районним судом міста Житомира, про стягнення в солідарному порядку з ВАТ "Коростишівське хлібоприймальне підприємство" (боржника) заборгованості в сумі 14 614 980,97 грн, із посиланням на ті обставини, що за боржником не зареєстроване будь-яке рухоме та нерухоме майно, кошти на виявлених рахунках боржника у банках чи фінансових установах відсутні, а всі здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку майна боржника виявилися безрезультатними.