Постанова
Іменем України
18 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 306/2140/17
провадження № 61-47454св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4
відповідач - Свалявська міська рада Закарпатської області,
відповідач - комунальне унітарне підприємство "Свалявське РБТІ",
особа, яка не брала часть у справі - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року у складі суддів Джуги С. Д., Куштана Б. П., Собослоя Г. Г.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Свалявської міської ради Закарпатської області (далі - Свалявська міська рада), комунального унітарного підприємства "Свалявське РБТІ" (далі - КП "Свалявське РБТІ"), вимоги якого уточнив під час розгляду справи та просив визнати за ним право власності на самочинно збудовані прибудови до будинку -квартири за адресою: АДРЕСА_1, а саме: гараж під літерою "В", комори - літньоїкухні під літерою "Г", закритої веранди під літерою "а".
Позов мотивовано тим, що позивач є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1. До даного будинку, ним прибудовано веранду, металевий гараж та літню кухню.
Позивач посилається на те, що ним отримано відповідні дозволи на будівництво, однак працівники КУП "Свалявське РБТІ" відмовляють в оформленні відповідної документації та видачі свідоцтва, посилаючись на необхідність сплати коштів за виготовлення інвентарної справи, яку позивач відмовляється оплачувати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Свалявського районного суду від 21 червня 2018 року у складі судді Ганчак Л. Ф. позов задоволено.
Визнано за позивачем право власності на добудови: збірного металевого гаражу під літерою "В", комори - літньої кухні під літерою "Г" та закритої веранди під літерою "а" за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач є власником земельної ділянки за вищевказаною адресою. Рішеннями Свалявської міської ради від 19 червня 1986 року надано дозвіл на будівництво тимчасового збірного гаражу, рішенням Свалявської міської ради від 20 червня 2006 року надано дозвіл на узаконення самовільно добудованої літньої кухні. В інвентарній справі у план-схемі домоволодіння, яке належить позивачу, відображено добудови веранди, літньої кухні.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав, передбачених статями 328, 376 ЦК України для визнання права власності позивача на самочинне будівництво.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що питання узаконення прибудов до житлового будинку (приналежностей до головної речі) вирішується у позасудовому порядку, тому у даному випадку стаття 376 ЦК Українине підлягає застосуванню, а відтак позов задоволенню не підлягає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, ОСОБА_4, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняту ним постанову із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що рішенням суду першої інстанції не вирішувалось питання про права і обовʼязки ОСОБА_5, а самочинні прибудови, в тому числі і гараж, не порушують її прав, як власника сусідньої квартири, та побудовані раніше, ніж остання набула права власності на 3/4 частин житлового будинку і сараю під літерою "Б" за адресою: АДРЕСА_2.
Під час розгляду справи суд апеляційної інстанції не врахував наявність дозволів на добудови, а також того, що ці споруди зведені до 05 серпня 1992 року. Тому не підлягають введенню в експлуатацію.
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надійшов.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Власником будинку АДРЕСА_1 була дружина позивача ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та після її смерті право власності на будинок зареєстровано за позивачем.
За життя ОСОБА_6 зверталася до Свалявськї міської ради із клопотаннями про надання дозволу на проведення добудов до будинку та рішенням Свалявської міської ради від 19 червня 1986 року їй надано дозвіл на будівництво тимчасового збірного гаражу.
Рішенням Свалявської міської ради від 20 лютого 1992 року ОСОБА_4 надано дозвіл на добудову закритої веранди до будинку.
Рішенням Свалявської міської ради від 20 червня 2006 року позивачу надано дозвіл на узаконення самовільно добудованої літньої кухні до власного житлового будинку та покладено на позивача виготовлення технічної документації на даний обʼєкт.
З технічного паспорту на даний будинок вбачається, що його приналежностями є: веранда під літерою "а", сарай під літерою "Б", гараж під літерою "В" та літня кухня під літерою "Г".
ОСОБА_5 є власником 3/4 частин житлового будинку та сараю під літерою "Б" за адресою Закарпатська обл., АДРЕСА_2.
Звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на вказані вище прибудови, які знаходяться на земельній ділянці, що є спільним двором обох квартир №№1,2, позивач послався на статтю 376 ЦК України.
У позасудовому порядку щодо оформлення прав на вищевказані обʼєкти нерухомості до відповідних органів у передбачений законом спосіб позивач не звертався.