Постанова
Іменем України
18 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 525/257/17
провадження № 61-16047 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
| заявник | - | ОСОБА_4, |
| заінтересовані особи: | - - | ОСОБА_5, Управління соціального захисту населення Великобагачанської районної державної адміністрації, |
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Великобагачанського районного суду Полтавської області у складі судді Ячала Ю. І. від 10 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області у складі колегії суддів: Дряниці Ю. В., Бондаревської С. М., Кривчун Т. О., від 31 серпня 2017 року у справі за заявою ОСОБА_4, заінтересовані особи - ОСОБА_5, Управління соціального захисту населення Великобагачанської районної державної адміністрації, про встановлення факту аварійного стану та непридатності для проживання житлового будинку.
Встановив:
У березні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою, заінтересовані особи - ОСОБА_5, Управління соціального захисту населення Великобагачанської районної державної адміністрації, про встановлення факту аварійного стану та непридатності для проживання житлового будинку.
Заява мотивована тим, що від встановлення факту аварійного стану та непридатності для проживання будинку залежить зміна майнових прав заявника на щомісячну адресну допомогу, яка виплачувалася їй як особі, яка перемістилася з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 (далі - Порядок). Крім того, встановлення вищезазначеного факту є необхідним для спростування обвинувачення Управління соціального захисту населення Великобагачанської районної державної адміністрації щодо вчинення заявником шахрайських дій.
З урахуванням викладеного, просила суд встановити факт аварійного стану та непридатності для проживання житлового будинку АДРЕСА_1, придбаного її чоловіком ОСОБА_5, за період з моменту купівлі з 26 січня 2015 року до 01 жовтня 2015 року, оскільки пізніше будинок було відремонтовано.
Ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 10 липня 2017 року заяву ОСОБА_4 залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що, оскільки на час розгляду справи в суді між заявником та іншою заінтересованою особою існує спір про право, тому вказана справа повинна розглядатися в порядку позовного провадження.
Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 31 серпня 2017 року ухвалу Великобагачанського районного суду Полтавської області від 10 липня 2017 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції на предмет доведеності та обґрунтованості заяви є правильними, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати ухвали суду першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи дійшли односторонніх та передчасних висновків про залишення без розгляду заяви про встановлення факту, оскільки ними неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
03 квітня 2018 року вказану справу передано на розгляд Верховного Суду.
Інші учасники справи не скористалися правом на подання відзиву (заперечень) на касаційну скаргу.
Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.