ПОСТАНОВА
Іменем України
19 квітня 2019 року
Київ
справа №802/174/16-а
адміністративне провадження №К/9901/26487/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Могилів-Подільської обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2016 року (суддя Чернюк А.Ю.)
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року (головуючий суддя - Граб Л.С., судді - Білоус О.В., Курко О.П.)
у справі № 802/174/16-а
за позовом ОСОБА_2
до Могилів-Подільської обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2016 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернулася до суду з позовом до Могилів-Подільської обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Могилів-Подільська ОДПІ, податковий орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 листопада 2015 року №0014401702.
В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначила, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки обставини, покладені в основу його прийняття, не відповідають дійсності.
Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 10 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Могилів-Подільської ОДПІ від 04 листопада 2015 року № 0014401702.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
При цьому в обґрунтування касаційної скарги Могилів-Подільська ОДПІ зазначила, що висновки судів суперечать вимогам підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, яким встановлено, що платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Оскільки факт отримання доходу позивачем у результаті реалізації алкоголю її чоловіком ОСОБА_3 доведено актом перевірки та матеріалами кримінальної справи, то такий дохід повинен бути оподаткований згідно з вимогами статті 177 Податкового кодексу України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу позивач вважає судові рішення законними та обґрунтованими, тому просила відмовити в задоволенні касаційної скарги.
21 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України).
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень КАС України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року), яка кореспондується з положеннями статті 242 КАС України (в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Справедливість судового рішення вимагає щоб такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обовʼязку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Обираючи аргументи та приймаючи докази, суди мають обовʼязок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін.
У Рішенні Європейського Суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" зазначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обовʼязок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 21 вересня 2015 року Могилів-Подільською ОДПІ проведена перевірка платника податків - фізичної особи ОСОБА_2 (ОСОБА_2). Дана перевірка проводилася вперше. Під час здійснення перевірки використовувалися матеріали досудового розслідування. Відповідно до отриманих даних з матеріалів досудового розслідування фізична особа ОСОБА_2 (ОСОБА_2) за період з 01 січня по 31 грудня 2014 року отримувала оподатковувані доходи та була платником податку на доходи фізичних осіб. Результати перевірки оформлені актом від 23 жовтня 2015 року №379/17/НОМЕР_2.
Зокрема, у вказаному акті перевірки викладено висновки податкового органу про порушення позивачем:
- підпункту 16.1. 3 пункту 16.1 статті 16, підпункту "в" пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) у результаті неподання податкової декларації за 2014 рік.
- підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14, пункту 177.1 та пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України - встановлено заниження оподаткованого доходу всього у сумі 275 815,85 грн згідно з матеріалами досудового розслідування, а саме виписки банку по картковому рахунку ОСОБА_2 (ОСОБА_2), відповідно до якої у період з 01 січня по 31 грудня 2014 року платник податків фізична особа ОСОБА_2 (ОСОБА_2) фактично отримувала доходи у вигляді надходжень на картковий рахунок НОМЕР_4, відкритий в ПАТ КБ "Приватбанк", а саме виручку за реалізовані алкогольні напої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП НОМЕР_3).
На підставі висновків акта перевірки 04 листопада 2015 року Могилів-Подільська ОДПІ прийняла податкове повідомлення рішення форми "Р" № 0014401702, яким зобовʼязала позивача сплатити грошове зобовʼязання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 57 392,86 грн, у тому числі за основним платежем - 45 914,29 грн, штрафними (фінансовими) санкціями - 11 478,57 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобовʼязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.