ПОСТАНОВА
Іменем України
18 квітня 2019 року
Київ
справа №815/6886/15
адміністративне провадження №К/9901/26018/18, №К/9901/25819/18
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0022181701 від 15 вересня 2015 року, та №0028121701 від 30 жовтня 2015 року.
Обґрунтовуючи позов вказується, що відповідно до положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) визначальною ознакою доходу платника податку, як обʼєкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі. Відтак вважає, що прощена сума боргу не є доходом платника податків, який підлягає оподаткуванню в порядку, визначеному абзацом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, а тому податкове-повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Таким чином, позивач вважає, що відповідачем порушені приписи частини 2 статті 19 Конституції України при складанні акта перевірки та порядку проведення перевірки в цілому, оскільки до нього не було додано жодного документа, на підставі якого здійснювалась перевірка та який підтверджував би факт порушення позивачем податкового законодавства. Отже, висновки, викладені в акті перевірки ґрунтуються лише на припущеннях та не ґрунтуються на належних доказах.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0022181701 від 15 вересня 2015 року, №0028121701 від 30 жовтня 2015 року.
Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в результаті реалізації договірних правовідносин між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_3, останньому банком прощено суму заборгованості, котра, у тому числі, включає в себе тіло кредиту, відсотки по кредитних договорах, та пеню, нараховані за прострочення строків сплати кредитних платежів. Між тим, прощена банком позивачу сума заборгованості за кредитними договорами більша ніж отримана ним в якості кредиту, тобто внаслідок вказаних правовідносин у позивача фактично не відбулось збільшення загального майнового стану чи приросту його активів у тій чи іншій формі, а тому у нього відсутній обʼєкт оподаткування в розумінні положень ст.14, п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, контролюючий орган та третя особа подали касаційні скарги, в яких просять їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги контролюючого органу є аналогічними обґрунтуванням його апеляційної скарги.
Касаційна скарга третьої особи обґрунтована тим, що відповідно до Додаткових договорів до кредитних договорів, а також розрахунку заборгованості та Довідки до складу прощеної Банком суми заборгованості нарахована пеня та штрафні санкції не увійшли. Окрім того, третя особа вважає, що сума прощеного боргу впливає на майновий стан боржника, оскільки відміна необхідності повернення позичальником наданих банком кредитних коштів, наданих на умовах кредитних коштів, наданих на умовах кредитних договорів, шляхом укладання договору про прощення (анулювання) частини боргу, яка складається з тіла кредита та відсотків, і є додатковим благом в розумінні податкового законодавства України. Разом з тим, Банк вважає, що позивач був обізнаний про наявність анульованого (прощеного) боргу та про необхідність його відображення у річній податковій декларації, однак не включив до загального річного оподатковуваного доходу і не задекларував суму доходу у вигляді анульованого (прощеного) боргу та не сплатив податкових зобовʼязань, про що законно було зроблено висновок відповідача за результатами проведеної перевірки.
В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 01 вересня 2015 року по 04 вересня 2015 року, на підставі пп.78.1.1, 78.1.2 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, Наказу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 26 серпня 2015 року №571, Листа ПАТ "Дельта Банк" від 15 липня 2015року №5159, головним державним ревізор-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області Колесниченко Л.В. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт №1900/15-54-17-01/НОМЕР_1 від 04 вересня 2015 року, у висновках якого наголошено, що позивачем не надано декларацію про майновий стан і доходи за 2014 року, у звʼязку з чим порушено приписи пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, пп. "в" п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України, та занижено суму податку на доходи фізичних осіб, внаслідок чого порушено вимоги ст.ст.162, 163, пп.164.1, 164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, ст.168 Податкового кодексу України.
На підставі складеного акта перевірки №1900/15-54-17-01/НОМЕР_1 від 04 вересня 2015 року контролюючим органом 15 вересня 2015 року винесено податкове повідомлення-рішення №0022181701.
Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 15 вересня 2015 року №0022181701, позивач звернувся до ГУ ДФС в Одеській області зі скаргою (від 22.09.2015р. б/н) про його скасування, за результатами розгляду якої Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області прийнято рішення №980/Г/15-32-10-02-08 від 12 жовтня 2015 року, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2015 року №0022181701, а первинну скаргу - без задоволення; збільшено штрафні (фінансові) санкції з податку на доходи фізичних осіб на суму 170 грн.
Не погодившись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою (від 23.10.2015р. б/н) щодо скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 15 вересня 2015 року №0022181701, за результатами якої ДФС України прийнято рішення №10143/Є/99-99-10-01-03-14 від 30 жовтня 2015 року, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2015 року №0022181701 (з урахуванням рішення ГУ ДФС в Одеській області №980/Г/15-32-10-02-08 від 12 жовтня 2015 року), та рішення ГУ ДФС в Одеській області №980/Г/15-32-10-02-08 від 12 жовтня 2015 року про результати розгляду первинної скарги, а повторну скаргу - без задоволення.
У звʼязку з чим, згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, відповідно до п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки №1900/15-54-17-01/НОМЕР_1 від 04 вересня 2015 року, Рішення ГУ ДФС в Одеській області №980/Г/15-32-10-02-08 від 12 жовтня 2015 року, відповідачем 30 жовтня 2015 року винесено податкове повідомлення-рішення №0028121701.
Також судами встановлено, що 29 листопада 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (Банк) та ОСОБА_3 (Позичальник) укладено Договір про надання споживчого кредиту №11260827000, відповідно до п.1.1 якого Банк зобовʼязався надати Позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті, в сумі 60000 доларів США, що дорівнює еквіваленту 303000грн. за курсом НБУ на день укладання Договору, а Позичальник зобовʼязується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному Договорі.
27 червня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (Банк) та ОСОБА_3 (Позичальник) укладено Договір про надання споживчого кредиту №11366276000, згідно з п.1.1 якого Банк зобовʼязався надати Позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті, в сумі 140000 доларів США, що дорівнює еквіваленту 678846грн. за курсом НБУ на день укладання Договору, а Позичальник зобовʼязується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному Договорі.
20 січня 2014 року ПАТ "Дельта Банк" складено Повідомлення про анулювання (прощення) частини боргу, яким ОСОБА_3 повідомлено про прийняте рішення щодо анулювання (прощення) частини заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №11260827000 від 29 листопада 2007 року у сумі 635640,29 грн., з яким позивач ознайомився в той же день, про що свідчить його особистий підпис на вказаному документі.
Як встановлено судами, та вбачається з матеріалів справи, 20 січня 2014 року між ПАТ "Дельта Банк" (Кредитор) та ОСОБА_3 (Позичальник) укладено Додатковий договір №1 до Договору про надання споживчого кредиту №11260827000 від 29 листопада 2007 року, відповідно до пп.3,4 якого Сторони домовилися здійснити прощення (анулювання) боргу за Договором на суму в розмірі 635640,29 грн., відповідно до ст. 605 Цивільного кодексу України. Позивач отримав примірник вказаного Додаткового договору, про що свідчить його особистий підпис на вказаному правочині.
Також відзначено, що підписанням даного Додаткового договору Позичальник стверджує, що він повідомлений про те, що згідно пп. "д" п.164.2.17 Податкового кодексу України Позичальник зобовʼязаний самостійно сплатити податок з доходів, сума яких складає анульовану кредитором суму боргу в розмірі 635640,29 грн., та відобразити їх у своїй річній податковій декларації.
27 березня 2014 року ПАТ "Дельта Банк" складено Повідомлення про анулювання (прощення) частини боргу, яким ОСОБА_3 повідомлено про прийняте рішення щодо анулювання (прощення) частини заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №11366276000 від 27 червня 2008 року у сумі 1618627,59 грн., з яким позивач ознайомлений в той же день, про що свідчить його особистий підпис на документі.
Судами також встановлено, що 27 березня 2014 року між ПАТ "Дельта Банк" (Кредитор) та ОСОБА_3 (Позичальник) укладено Додатковий договір №2 до Договору про надання споживчого кредиту №11366276000 від 27 червня 2008 року, відповідно до пп.3,4 якого сторони домовилися здійснити прощення (анулювання) боргу за Договором на суму в розмірі 1618627,59грн., відповідно до ст. 605 Цивільного кодексу України. Примірник значеного Додаткового договору позивач отримав про що свідчить його особистий підпис на вказаному правочині.
Підписанням даного Додаткового договору Позичальник стверджує, що він повідомлений про те, що згідно пп. "д" п.164.2.17 Податкового кодексу України Позичальник зобовʼязаний самостійно сплатити податок з доходів, сума яких складає анульовану кредитором суму боргу в розмірі 1618627,59 грн., та відобразити їх у своїй річній податковій декларації.
На підставі викладеного, судами попередніх інстанцій зʼясовано, що за умовами Договорів про надання споживчого кредиту №11260827000 від 29 листопада 2007 року, №11366276000 від 27 червня 2008 року позивач - ОСОБА_3 отримав кредитні кошти (кредит) у загальному розмірі 981846грн.
Водночас встановлено, що відповідно до розрахунку заборгованості:
за Договором кредиту №11260827000 від 29 листопада 2007 року, за підписом начальника Управління супроводження операцій фізичних осіб АТ "Дельта банк" Яремин Б.В., станом на 20 січня 2014 року за ОСОБА_3 по кредитному договору рахується заборгованість у загальному розмірі 684496,11 грн., з яких 54000 доларів США - тіло кредиту, що згідно курсу НБУ (100USD-799.3000UAH), складає 431622 грн.; 25524,62 доларів США - відсотки, що згідно курсу НБУ (100USD-799.3000UAH), складає 204018,29 грн.; 48855,82 грн. - пеня.
за Договором кредиту №11366276000 від 12 лютого 2009 року, за підписом начальника Управління супроводження операцій фізичних осіб АТ "Дельта банк" Яремин Б.В., станом на 27 березня 2014 року за ОСОБА_3 по кредитному договору рахується заборгованість у загальному розмірі 1672332,39 грн., з яких 131673,87 доларів США - тіло кредиту, що згідно курсу НБУ (100USD-1067.2100UAH), складає 1405236,71 грн.; 19995,21 доларів США - відсотки, що згідно курсу НБУ (100USD-1067.2100UAH), складає 213390,88 грн.; 53704,80 грн. - пеня.
Не погоджуючись із позицією контролюючого органу, суди дійшли висновку, що розмір сум боргу, прощених ОСОБА_3 банком, входять також відсотки по кредитних договорах, штрафні санкції за неналежне виконання умов договорів у вигляді пені, які нараховані банком відповідно до умов правочинів, та анульовані за його рішенням.
Оскільки, прощена банком ОСОБА_3 сума заборгованості за кредитними договорами більша ніж отримана ним в якості кредиту, тобто внаслідок вказаних правовідносин у позивача фактично не відбулось збільшення загального майнового стану чи приросту його активів у тій чи іншій формі, а тому у нього відсутній обʼєкт оподаткування в розумінні положень ст.14, п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України.
Разом з тим, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу відповідача та третьої особи в межах їх доводів, вважає висновки судів попередніх інстанцій про законність податкового повідомлення-рішення контролюючого органу передчасними, та такими, що зроблені без повного зʼясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.