ПОСТАНОВА
Іменем України
19 квітня 2019 року
Київ
справа №826/23356/15
адміністративне провадження №К/9901/65172/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Тернопільської обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києві від 15.06.2018 (головуючий суддя-Васильченко І.П.)
та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018 (колегія суддів: головуючий суддя - Файдюк В.В., судді - Літвіна Н.М., Чаку Є.В.)
у справі №826/23356/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦ Україна"
до Тернопільської обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЦ Україна" (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Тернопільської обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - ДПІ) від 06.05.2015.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про помилковість висновків ДПІ про порушення Товариством строку сплати авансових платежів з податку на прибуток за лютий 2015 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.06.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018, позов задоволено: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 06.05.2015 № 0010501502.
Не погодившись з судовими рішеннями, ДПІ звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та задовольнити позов. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази.
Товариство у своєму відзиву на касаційну скаргу вважає судові рішення законними та обґрунтованими, а доводи, викладені в касаційній скарзі безпідставними.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що ДПІ проведено камеральну перевірку Товариства з питань своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобовʼязання авансових внесків з податку на прибуток за лютий 2015 року.
За результатами перевірки складено акт від 21.04.2015, в якому викладено висновок контролюючого органу про порушення платником податку грачних строків сплати самостійно визначеного грошового зобовʼязання з податку на прибуток, визначених п.57.1 статті 57 Податкового Кодексу України.
На цій підставі відповідачем 06.05.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення №0010501502, яким позивача, за затримку на 1 календарний день сплати грошового зобовʼязання в сумі 28 892 грн., зобовʼязано сплатити штраф розмірі 10% у сумі 2 889, 20 грн.
Задовольнивши адміністративний позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не пропущено встановлений положеннями Податкового Кодексу України строк для сплати самостійно визначеного грошового зобовʼязання.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.
Товариство подало контролюючому органу розрахунок щодо сплати податку на прибуток за 2013 рік, в якому задекларувало авансовий внесок, що підлягає сплаті у січні-лютому 2015 року в розмірі 28 892 грн. Фактично, авансовий внесок Товариством сплачений 02.03.2015.