П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/599/18
Провадження № 11-772заі18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Князєва В. С.,
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю
секретаря судового засідання - Ключник А. Ю.,
позивача - ОСОБА_3,
представника відповідача - ЦуцкірідзеІ. Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_5 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправними дій та скасування рішення
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 4 червня 2018 року (суддя Бевзенко В. М.),
УСТАНОВИЛА:
24 травня 2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом, у якому просили скасувати ухвалу ВРП від 11 квітня 2018 року № 3091/0/18-18 про залишення на підставі пункту 2 частини першої статті 44 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІ "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VІІІ) без розгляду та повернення скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_5 стосовно дисциплінарних проступків судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_7 та судді Апеляційного суду Одеської області ОСОБА_8, постановлену членом її Першої Дисциплінарної палати Комковим В. К., а також визнати протиправними дії відповідача при постановленні цієї ухвали, а саме дії, виражені в тому, що:
- при винесенні ухвали від 11 квітня 2018 року неправильно вказано імʼя по батькові заявника ОСОБА_5: замість "ОСОБА_5" зазначено "ОСОБА_5";
- рішення за скаргою ОСОБА_3 від 17 березня 2017 року прийнято лише 11 квітня 2018 року, через 1 рік та 24 дні, тобто з перевищенням розумного строку розгляду скарги, передбаченого у статті 42 Закону № 1798-VIII;
- при винесенні ухвали від 11 квітня 2018 року відповідач не взяв до уваги доводи ОСОБА_3 щодо неправомірних дій суддів, які викладені у скаргах від 13 та 17 березня 2017 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, керуючись пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ухвалою від 4 червня 2018 року з урахуванням ухвали цього суду від 25 червня 2018 року відмовив у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_5, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На зазначену ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_3 та ОСОБА_5 18 червня 2018 року подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на наявність передбачених статтею 320 КАС підстав, порушують питання про її скасування та направлення до цього ж суду (іншому судді) для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи скаргу, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зазначили, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що при винесенні ухвали ВРП неправильно вказано імʼя по батькові заявника, рішення ВРП прийнято з перевищенням розумного строку розгляду скарги, а також те, що відповідач не взяв до уваги наведені у скаргах доводи щодо неправомірних дій суддів та не перевірив факт існування ознак дисциплінарного проступку у діях суддів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 під час розгляду цивільної справи.
ВРП у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення, посилаючись на законність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі за позовомОСОБА_3 та ОСОБА_5 з огляду на відсутність між позивачами та ВРП будь-якого спору, який належить до юрисдикції судів.
У судовому засіданні ОСОБА_3 та представник ВРП підтримали відповідно апеляційну скаргу та відзив на неї, надали пояснення, аналогічні наведеним у зазначених процесуальних документах доводам.
ОСОБА_5 у судове засідання не зʼявилася, про дату, час і місце його проведення повідомлена в установленому законом порядку.
Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані на противагу їм аргументи представника ВРП, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних субʼєктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субʼєктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС).
Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, ВРП, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, ВРП, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів передбачені статтею 266 КАС.
Частиною десятою статті 131 Конституції України встановлено, що відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення добору суддів, прокурорів, їх професійної підготовки, оцінювання, розгляду справ щодо їх дисциплінарної відповідальності, фінансового та організаційного забезпечення судів.
В Україні діє ВРП, яка розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора (пункт 3 частини першої статті 131 Конституції України).
Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VІІІ) врегульовано порядок дисциплінарного провадження щодо судді.
Так, відповідно до частини першої статті 107 цього Закону право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи - через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування - через своїх керівників або представників.
Згідно зі статтею 108 Закону № 1402-VIII дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом № 1798-VIIІ та з урахуванням вимог цього Закону.
За правилами статті 42 Закону № 1798-VIIІ дисциплінарне провадження розпочинається за скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарна скарга), поданою відповідно до Закону № 1402-VIII, або за ініціативою Дисциплінарної палати чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.
Дисциплінарне провадження включає: 1) попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги; 2) відкриття дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарне провадження здійснюється в розумний строк. Строки здійснення дисциплінарного провадження визначаються цим Законом та Регламентом ВРП.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 43 Закону № 1798-VIII передбачено, що член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач): вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи; за наявності підстав, визначених пунктами 1-5 частини першої статті 44 цього Закону, - повертає дисциплінарну скаргу скаржнику.
Дисциплінарна скарга залишається без розгляду та повертається скаржнику, якщо: 1) дисциплінарна скарга подана з порушенням порядку, визначеного Законом № 1402-VIII, або не підписана чи не містить прізвища, імені, по батькові скаржника або судді, місця проживання (місця перебування, місцезнаходження) скаржника; 2) дисциплінарна скарга не містить відомостей про ознаки дисциплінарного проступку судді; 3) дисциплінарна скарга не містить посилання на фактичні дані (свідчення, докази) щодо дисциплінарного проступку судді; 4) дисциплінарна скарга містить виражені у непристойній формі висловлювання або висловлювання, що принижують честь і гідність будь-якої особи; 5) у дисциплінарній скарзі порушується питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді, звільненого з посади або повноваження якого припинені; 6) дисциплінарна скарга ґрунтується лише на доводах, що можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом (частина перша статті 44 Закону № 1798-VIІI).