П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 761/10730/18
Провадження № 14-116цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Лященко Н. П.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, до якої приєдналося Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра", від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", на постанову Київського апеляційного суду (судді Сліпченко О. І., Волохова Л. А., Матвієнко Ю. О.) від 20 листопада 2018 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра", про захист прав споживача фінансових послуг та стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу,
ВСТАНОВИЛА:
Уберезні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), третя особа - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра"), про захист прав споживача фінансових послуг та стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу.
Позовну заяву мотивувала тим, що 03 липня 2014 року між нею та ПАТ "КБ "Надра" було укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення, за умовами якого вона передала банку грошові кошти у розмірі 3 769 доларів 02 центи США строком на три місяці, на які банк зобовʼязався нарахувати та виплатити 12,5% річних.
05 лютого 2015 року ПАТ "КБ "Надра" віднесено до категорії неплатоспроможних та 06 лютого 2015 року у ньому запроваджено тимчасову адміністрацію в особі уповноваженої особи Фонду.
Фонд 22 квітня 2015 року виплатив позивачці суму вкладу разом з нарахованими процентами за користування грошовими коштами у розмірі 70 тис. 204 грн 12 коп.
Позивачка вважала, що Фонд під час перерахунку суми валютного вкладу, розміщеного у неплатоспроможному ПАТ "КБ "Надра", застосував неправильний курс долара США до гривні, чим зменшив розмір належних їй сум до сплати.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просила суд стягнути з Фонду на свою користь 28 тис. 665 грн 16 коп., з яких: 20 тис. 011 грн 62 коп. - різниця між виплаченими коштами та повною сумою, яка підлягає до виплати; 6 тис. 603 грн 63 коп. - інфляційні втрати за період з травня 2015 року по лютий 2018 року; 2 тис. 049 грн 91 коп. - три проценти річних за прострочення грошового зобовʼязання за період з травня 2015 року по лютий 2018 рік.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 серпня 2018 року клопотання Фонду про закриття провадження у справі задоволено. Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Фонду, третя особа - ПАТ КБ "Надра", про захист прав споживача фінансових послуг, стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу закрито.
Суд першої інстанції виходив з того, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, є субʼєктом публічного права та наділений владними управлінськими функціями. Відтак спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим. Тому справа підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства. При цьому суд послався на правову позицію ВеликоїПалати Верховного Суду, викладену в постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задоволено. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 13 серпня 2018 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанову мотивовано тим, що спори стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовими та належать до юрисдикції адміністративних судів. Разом з тим спір між ОСОБА_3 та Фондом стосується захисту прав споживача фінансових послуг, стягнення коштів за договором банківського вкладу. При цьому вимоги позивачки ґрунтуються на неправильній виплаті у гривнях, а саме застосування неправильного курсу долара США до гривні.
У грудні 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Фонду в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, ухвалу районного суду залишити без змін.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки не врахував, що Фонд у вказаному спорі не виступає як сторона цивільно-правового спору, так як відповідно до положень спеціального Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI) Фонд здійснює владні, управлінські повноваження у сфері гарантування вкладів фізичним особам, зокрема вчиняє дії та приймає рішення в межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством. Таким чином, Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління, у звʼязку із чим спори, які виникають щодо права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим, а тому підлягають розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства. При цьому відповідач посилається на відповідні правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2018 року за касаційною скаргою Фонду на постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із Шевченківського районного суду м. Києва.
02 січня 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла заява ПАТ "КБ "Надра", від імені якого діє уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра", про приєднання до касаційної скарги Фонду, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ПАТ КБ "Надра" погоджується з наведеними в касаційній скарзі Фонду доводами та просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, ухвалу районного суду залишити без змін.
Заяву про приєднання до касаційної скарги мотивовано тим, що спір між сторонами стосується права позивачки на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду, а тому цей спір є публічно-правовим, оскільки повʼязаний з виконанням Фондом владної, управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. Отже, цей спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, на чому наголошує Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15, від 06 червня 2018 року у справі № 813/6392/15, від 28 листопада 2018 року у справі № 761/15111/16. Апеляційний суд дійшов аналогічного висновку про те, що такі спори підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, пославшись на відповідні постанови Великої Палати Верховного Суду, проте, вказавши на право позивачки на судовий захист та справедливий судовий розгляд, зазначив, що справу за позовом ОСОБА_3 до Фонду необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства. При цьому апеляційний суд не зазначив обставини, які б перешкоджали позивачці реалізувати своє право на судовий захист та справедливий судовий розгляд за правилами адміністративного судочинства.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 січня 2019 року заяву ПАТ "КБ "Надра" в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ КБ "Надра" про приєднання до касаційної скарги Фонду на постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 16 січня 2019 року призначив справу за позовом ОСОБА_3 до Фонду, третя особа - ПАТ "КБ "Надра", про захист прав споживача фінансових послуг, стягнення грошових коштів за договором банківського владу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 лютого 2019 року прийнято заяву ПАТ "КБ "Надра", від імені якого діє уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра", про приєднання до касаційної скарги Фонду на постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року.
Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 20 лютого 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки касаційна скарга та заява про приєднання до неї містять доводи щодо порушення судами правил предметної та субʼєктної юрисдикції.
Велика Палата Верховного Суду вважала мотиви, на підставі яких постановлено зазначену ухвалу Верховного Суду, обґрунтованими та ухвалою від 11 березня 2019 року прийняла справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених частиною шостою статті 403 Цивільного процесуального кодексу Україин (далі - ЦПК України), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону Українивід 2 червня 2016 року № 1402-VIII"Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних,господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є субʼєктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Разом з тим відповідно до частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субʼєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "субʼєкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший субʼєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 цього Кодексу).
З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - субʼєкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу субʼєкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного субʼєкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії субʼєкта владних повноважень.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Помилковим є застосування статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є субʼєкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення субʼєктного складу спірних правовідносин (участь у них субʼєкта владних повноважень), натомість визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.