П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 487/5565/16-ц
Провадження № 14-119цс19
ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Лященко Н. П.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 26 жовтня 2017 року (судді Лисенко П. П., Базовкіна Т. М., Прокопчук Л. М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Миколаївської області, державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованової Галини Миколаївни, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Екопік-Україна", про визнання дій неправомірними, скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень на нерухоме майно,
УСТАНОВИЛА:
У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Миколаївської області (далі - Управління державної реєстрації), державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованової Г. М. (далі - Державний реєстратор), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Екопік-Україна" (далі - ТОВ "Екопік-Україна"), і з урахуванням уточнених вимог просив: визнати неправомірними дії Державного реєстратора щодо прийняття рішення від 4 березня 2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 19776904; визнати протиправним та скасувати рішення від 4 березня 2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 19776904; зобовʼязати Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис від 26 лютого 2015 року № 8947440 про право власності на нежитловий обʼєкт у АДРЕСА_1 за ТОВ "Екопік-Україна".
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що назабезпечення виконання зобовʼязань Приватного підприємства "ВІКІ" (далі - ПП "ВІКІ") за кредитним договором № 460312-КЮ 15 березня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Банк "Морський" (далі - ПАТ "Банк "Морський") та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір № 480, за яким ОСОБА_3 передав в іпотеку банку нерухоме майно, що належить йому на праві власності, а саме нежитловий обʼєкт, розташований на АДРЕСА_1.
18 липня 2014 року між ПАТ "Банк "Морський" таТОВ "Екопік-Україна" (фактор) було укладено нотаріально посвідчений договір № 486 про відступлення права вимоги, на підставі якого до фактора перейшли права в обсязі та на умовах, визначених іпотечним договором.
5 липня 2016 року ОСОБА_3 з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження обʼєктів нерухомого майна № 6267817 від 5 липня 2015 року стало відомо, що право власності на предмет іпотеки було переоформлено за ТОВ "Екопік-Україна".
Підставою внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно є рішення Державного реєстратора від 4 березня 2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 19776904.
Посилаючись на незаконність дій реєстратора, позивач просив його вимоги задовольнити.
Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 17 серпня 2017 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії Державного реєстратора щодо прийняття рішення від 4 березня 2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 19776904. Визнано протиправним та скасовано рішення від 4 березня 2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 19776904. Зобовʼязано Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 8947440 від 26 лютого 2015 року про право власності на нежитловий обʼєкт за адресою: АДРЕСА_1, внесений на підставі рішення Державного реєстратора від 4 березня 2015 року за індексним номером 19776904.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що при прийнятті рішення про державну реєстрацію нерухомого майна та проведенні реєстраційних дій Державний реєстратор порушив вимоги Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункти 15, 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2013 року № 868, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 868).
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 26 жовтня 2017 року рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 17 серпня 2017 року скасовано, провадження у справі закрито.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що, відкриваючи провадження у справі, місцевий суд залишив поза увагою те, що в межах цієї справи питання про виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди не є безпосередньою підставою для звернення до суду. Позовні вимоги ОСОБА_3 ґрунтуються на встановленні протиправності дій Державного реєстратора як субʼєкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, у звʼязку з недотриманням ним вимог Порядку № 868, а саме проведення державної реєстрації права власності на спірне майно за відсутності: завіреної в установленому порядку копії письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові; документа, що підтверджує її отримання іпотекодавцем та боржником за кредитними зобовʼязаннями, а також документа, що підтверджує оцінку предмета іпотеки субʼєктом оціночної діяльності на момент його набуття іпотекодержателем у власність. Тобто у цій справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії Державного реєстратора, який у межах спірних правовідносин діє як субʼєкт владних повноважень.
У листопаді 2017 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 26 жовтня 2017 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 листопада 2017 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
8 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_3, подану його представником ОСОБА_4, на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 26 жовтня 2017 року передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з місцевого суду.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_3 уже звертався за захистом свого права до адміністративного суду з аналогічним позовом до тих же відповідачів. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року, закрито провадження у справі № 814/1433/16 за позовом ОСОБА_3 до Управління державної реєстрації, державного реєстратора, третя особа - ТОВ "Екопік-Україна", про визнання неправомірними дій, визнання протиправним та скасування рішення. Закриваючи провадження у вказаній справі, суди виходили з того, що спірні правовідносини виникли у звʼязку з невиконанням умов цивільно-правової угоди, тобто спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися за правилами цивільного судочинства. Отже, закривши провадження в цій справі, апеляційний суд позбавив позивача права на захист у судовому порядку.
12 березня 2018 року представник Управління державної реєстрації та Державного реєстратора- Зубрицька А. О. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила її відхилити та залишити оскаржувану ухвалу апеляційного суду без змін, посилаючись на те, що скарга є безпідставною. Висновок апеляційного суду про закриття провадження у справі узгоджується з правовим висновком, наведеним у постановах Верховного Суду України від 14 червня 2016 року у справі № 21-41а16 та від 25 квітня 2017 року у справі № 21-3197а16. Цивільно-правові підстави обґрунтування позовних вимог у цій справі відсутні, а тому вона має розглядатися виключно в порядку адміністративного судочинства.
10 травня 2018 року ТОВ "Екопік-Україна" також подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило її відхилити та оскаржувану ухвалу апеляційного суду залишити без змін, посилаючись на те, що висновок апеляційного суду про закриття провадження у справі є правильним, оскільки спір про право у цій справі відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії державного реєстратора, який у межах спірних правовідносин діє як субʼєкт владних повноважень.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи субʼєктної юрисдикції.
Згідно із частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, обʼєднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати, обʼєднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частинах пʼятій або шостій статті 403 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 6 лютого 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки касаційна скарга містить доводи щодо порушення судами правил субʼєктної юрисдикції.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2019 року зазначену справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених частиною шостою статті 403 ЦПК України, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 15 березня 2012 року між ПАТ "Банк "Морський" та ПП "ВІКІ" було укладено кредитний договір № 460312-КЮ, за умовами якого ПП "ВІКІ" отримало кредит у розмірі 10 млн грн зі сплатою за користування ним 24 % річних на суму залишку заборгованості та кінцевим терміном повернення до 15 березня 2015 року.
У подальшому між цими ж сторонами було укладено додаткові угоди до кредитного договору, а саме: від 27 квітня 2012 року № 1 про збільшення кредитного ліміту до 12 млн грн та зміну ставки відсотків річних на 23,7 %; від 26 лютого 2013 року № 2 про збільшення кредитного ліміту до 15 млн грн та зміну ставки річних на 25 %; від 16 квітня 2013 року № 3 про зміну ставки річних на 24 %; від 29 липня 2013 року № 4 про зміну ставки річних на 23 %; від 20 лютого 2014 року № 5 про зміну графіка зниження ліміту кредитної лінії.
На забезпечення виконання зобовʼязань ПП "ВІКІ" за вказаним кредитним договором 15 березня 2012 року між ПАТ "Банк "Морський" та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір № 480, за умовами якого ОСОБА_3 передав в іпотеку банку нерухоме майно, що належить йому на праві власності, а саме нежитловий обʼєкт, розташований на АДРЕСА_1.
Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці розміром 25 001 кв. м з кадастровим № НОМЕР_1, що передана іпотекодавцю в оренду на 15 років відповідно до договору оренди, посвідченого 3 липня 2003 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу за реєстровим № 2224 та зареєстрованого в Книзі державної реєстрації договорів оренди землі 7 липня 2003 року за №1805.