Постанова
Іменем України
11 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 299/3674/16-ц
провадження № 61-11002св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
третя особа - Виноградівська міська рада Закарпатської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 28 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Готри Т. Ю., Бисаги Т. Ю., Собослоя Г. Г.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа - Виноградівська міська рада Закарпатської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позовна заява мотивована тим, що 27 вересня 2016 року на підставі договору купівлі-продажу житлової квартири, посвідченого нотаріально, ОСОБА_4 набув у власність житлову квартиру АДРЕСА_1.
З метою переоформлення всіх документів на користування комунальними послугами у нього виникла необхідність у визнанні ОСОБА_5 такою, що втратила право користування квартирою, у звʼязку з тим, що вона не є мешканкою цієї квартири і не проживає у ній більше 3 років. Факт реєстрації ОСОБА_5 у належній позивачу квартирі не дає йому можливості переукласти договори на постачання комунальних послуг без врахування в договорах зареєстрованої в квартирі особи ОСОБА_5, що тягне за собою обовʼязок сплачувати зайво нараховані суми за комунальні послуги за особу, яка в квартирі не проживає.
ОСОБА_5 не є власником зазначеної квартири, не проживає у цій квартирі понад 3 роки, має у власності житловий будинок за адресою АДРЕСА_3, в якому проживає.
ОСОБА_4 просив визнати ОСОБА_5 такою, що втратила право користування житловим приміщенням (квартирою) АДРЕСА_1
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області
від 22 червня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 21 травня 2015 року, яка набрала законної сили, в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про встановлення права власності на житлову квартиру, затверджено мирову угоду, згідно якої
ОСОБА_6 переписує на ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_5 відшкодовує
72 984,00 грн, тому вважав, що ОСОБА_6 повинен був виконати взяте на себе зобовʼязання про передачу спірної квартири відповідачці по даній справі ОСОБА_5, а не відчужувати квартиру позивачу ОСОБА_4
Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 28 листопада 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 задоволено.
Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 22 червня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.
Визнано ОСОБА_5 такою, що втратила право користування житловим приміщенням (квартирою) АДРЕСА_1
Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1 157,55 грн судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що право власності
ОСОБА_6 на спірну квартиру припинено у звʼязку з відчуженням (пункт 1 частина перша статті 346 ЦК України). Будь-яких інших договірних правовідносин між відповідачкою і попереднім власником, які б давали підстави для обмеження прав позивача, як нового власника квартири, не існувало, як не існує і передбачених законом підстав.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
10 лютого 2018 року ОСОБА_5 через засоби поштового звʼязку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Закарпатської області від 28 листопада 2017 року та залишити в силі рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 22 червня 2017 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без участі ОСОБА_5
Відчуження спірної квартири ОСОБА_6 ОСОБА_4 є шахрайством з метою заволодіння чужим майном, всупереч мировій угоді, затвердженої ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 21 травня
2015 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5
Договір купівлі-продажу є удаваною годою.
У спірній квартирі ОСОБА_5 постійно проводився ремонт та на протязі
15 років сплачувались комунальні послуги
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2018 року поновлено ОСОБА_5 строк на касаційне оскарження рішення апеляційного суду Закарпатської області від 28 листопада 2017 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Виноградівського районного суду Закарпатської області.
Зупинити виконання рішення апеляційного суду Закарпатської області
від 28 листопада 2017 року до закінчення касаційного провадження.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Короткий зміст встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи:
ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1, право власності на яку набув на підставі договору купівлі-продажу житлової квартири від 27 вересня
2016 року, згідно якого ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_4 придбав зазначену квартиру. Право на вказану квартиру за позивачем зареєстровано у встановленому законом порядку.
Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області
від 21 травня 2015 року, що набрала законної сили, в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про встановлення права власності на житлову квартиру, затверджено мирову угоду, укладену 21 травня 2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а провадження у справі закрито.
З резолютивної частини зазначеної ухвали суду не вбачається, які саме умови мирової угоди, укладеної між сторонами, були затверджені судом, і відповідно які умови підлягали виконанню сторонами. А тому за відсутності в зазначеній ухвалі таких умов, висновок суду першої інстанції про обовʼязковість її виконання є помилковим.
Для здійснення позивачем правомочностей власника щодо користування й розпорядження належною йому квартирою існують перешкоди, оскільки у цій квартирі є зареєстрованою відповідачка ОСОБА_5, що стверджується копією її паспорта та довідкою міського голови Виноградівської міської ради від 06.12.2016 року, яка не є членом сімʼї позивача і не проживає у квартирі понад 3 роки.