Постанова
Іменем України
18 квітня 2019 року
м. Київ
справа №625/166/18
провадження №61-257св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В.В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - приватне сільськогосподарське підприємство "Нове життя",
представник позивача - Журков Віталій Іванович,
відповідачі: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, приватне сільськогосподарське підприємство "Лілія",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства "Нове життя" на постанову Харківського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2018 року приватне сільськогосподарське підприємство "Нове життя" (далі - ПСП "Нове життя") звернулось до суду з позовом до
ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19,
ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 (далі - відповідачі-орендодавці) приватного сільськогосподарського підприємства "Лілія" (далі - ПСП "Лілія"), у якому просило визнати недійсними договори користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб, укладені між орендодавцями та ПСП "Лілія", скасувати їх державну реєстрацію, а також визнати поновленими договори оренди землі, укладені між ПСП "Нове життя" та орендодавцями шляхом визнання укладеними додаткових угод.
2. Позовна заява мотивована тим, що відповідачі - орендодавці є власниками земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Шляхівської сільської ради Коломацького району Харківської області.
3. У 2005 - 2006 роках між ПСП "Нове життя" та відповідачами - орендодавцями були укладені договори оренди землі, відповідно до умов яких власники відповідних земельних ділянок, які на праві приватної власності належать орендодавцям, передали, а ПСП "Нове життя" прийняло в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, строком на 10 років. За умовами пункту 8 договорів оренди орендар має переважне право на поновлення договору оренди.
4. На виконання статті 33 Закону України "Про оренду землі" та положень договору ПСП "Нове життя" завчасно - 12 вересня 2017 року направило лист-повідомлення від 01 вересня 2017 року кожному з відповідачів-орендодавців.
5. Відповідачі орендодавці не надали заперечень, щодо окремих умов запропонованої додаткової угоди, зіслались на небажання продовжувати договір оренди з ПСП "Нове життя", а також бажання самостійно використовувати земельні ділянки, повідомили про заборону використання земельних ділянок, однак в свою чергу кожен з них із ПСП "Лілія" уклав договір емфітевзису спірних земельних ділянок.
6. ПСП "Нове життя" вважає, що вказаними діями відповідачів орендодавців та ПСП "Лілія" були порушені права позивача як переважного орендаря та просить суд позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
7. Рішенням Коломацького районного суду Харківської області від 24 липня
2018 року у складі судді Лосєва Д. К. позов задоволено.
Визнано недійсними договори користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), укладені 25 лютого
2018 року, 26 лютого 2018 року, 19 березня 2018 року, 20 березня 2018 року,
23 березня 2018 року, 27 березня 2018 року між ПСП "Лілія" та відповідачами-орендодавцями, скасовано їх державну реєстрацію.
Визнано поновленими договори оренди землі, укладені 30 грудня 2005 року,
31 грудня 2005 року та 01 січня 20016 року між ПСП "Нове життя" і власниками спірних земельних ділянок та визнано укладеними додаткові угоди в редакції, запропонованій позивачем.
8. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що установивши факт належного виконання ПСП "Нове життя" умов договорів оренди, дотримання ним строків і процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, відсутності попереднього повідомлення орендаря щодо наміру укладення нового договору користування з новим користувачем, договори емфітевзису, укладені з ПСП "Лілія", визнаються судом недійсними, на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, як такі, що порушують переважне право позивача на поновлення договору оренди внаслідок укладення правочину з іншою особою на користування спірною земельною ділянкою.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
9. Постановою Харківського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року апеляційну скаргу ПСП "Лілія" задоволено. Рішення Коломацького районного суду Харківської області від 24 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
10. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що орендар скористався своїм правом та направив своєчасно листи-повідомлення про поновлення договору на новий строк, на що отримав відмову від орендодавців, а відтак, втратив своє переважне право на укладення договорів оренди земельних ділянок
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року, ПСП "Нове життя" просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
12. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд прийшов помилкового висновку про втрату позивачем переважного права на укладення договорів оренди земельних ділянок, оскільки оспорені договори емфітевзису, укладені між відповідачами, за своєю суттю, є договорами оренди земельних ділянок. ПСП "Лілія" не виконало вимоги ухвали суду першої інстанції про надання повних текстів договорів емфітевзису, що вказує на те, що їх зміст передбачає передачу земельних ділянок у користування та володіння, що є подібним договору оренди землі. Також не спростовано те, що запропоновані позивачем умови можуть бути кращими від тих, що містяться в оспорених договорах.
13. Касаційна скарга містить посилання на те, що позивачем дотримано вимоги частини пʼятої статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка, зокрема, передбачає узгодження з орендарем (за необхідності) істотних умов договору і, за відсутності заперечень укладання з орендарем додаткової угоди про поновлення договору оренди землі. Проте орендодавці не розглянули пропозицію орендаря. Листи про відмову у продовженні орендних відносин орендодавці обґрунтували бажанням самостійно використовувати земельну ділянку, однак уклали нові договори, чим позивач ввели в оману.
14. Крім того, апеляційний суд не врахував, що матеріалами справи підтверджено, що ПСП "Нове життя" розпочало виробничий цикл на земельних ділянках у 2017 році, проте, передачею власниками спірних земельних ділянок за договором користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб ПСП "ЛІЛІЯ" у кінці березня 2018 року унеможливило збирання врожаю.
15. Аргументом касаційної скарги також указано те, що ця справа містить виключну правову проблему, тому для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики виникає необхідність передачі на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду.
Доводи інших учасників справи
16. ПСП "Лілія" надіслало відзив на касаційну скарги, який аргументовано тим, що касаційна скарга є необґрунтованою, а судове рішення апеляційного суду постановлено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в тому просило залишити без змін.
17. Доводи відзиву зводяться до того, що укладення договорів емфітевзису, які є відмінними від договору оренди, після закінчення строку дії договорів оренди та за наявності доведення до орендаря наміру не продовжувати договір на новий строк, переважне право орендаря не порушує. Умови договору емфітевзису є більш вигідними для власників, так як, їх укладення та визначення істотних умов в більшій мірі залежить саме від волі сторін, в законодавстві не існує суттєвих обмежень щодо ціни, строку та інших умов. Відсутність волевиявлення власників на поновлення попередніх договорів оренди дає підстави для висновку про те, що ПСП "Нове Життя" втратили переважне права на поновлення договорів оренди.
18. Відзив на касаційну скаргу також містить посилання на існування стабільної та однозначної практики Верховного Суду щодо відсутності переважного права орендаря у звʼязку з реалізацією абсолютного права власності, щодо землі шляхом неорендних правовідносин.
19. Інші учасники справи не скористалися правом подання до суду відзиву на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20. У 2005 року - 2006 роках між ПСП "Нове життя" та відповідачами-орендодавцями, з кожним окремо, були укладені наступні договори оренди земельних ділянок: за умовами яких власники земельних ділянок передали, а ПСП "Нове життя" прийняло зі строком дії договорів на 10 років у платне користування відповідні земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Шляхівської сільської ради Коломацького району Харківської області, а саме:
30 грудня 2005 року договори укладено з: ОСОБА_7 про оренду двох земельних ділянок площами 6,18 га кожна; з ОСОБА_30, яка під час дії договору померла, а спадкоємцем став ОСОБА_24, про оренду земельної ділянки площею 6,23 га; з ОСОБА_27 про оренду земельної ділянки площею 6,18 га та з ОСОБА_25 про оренду земельної ділянки площею 5,58 га; з ОСОБА_16 про оренду земельної ділянки площею 6,1824 га та з ОСОБА_19 про оренду земельної ділянки площею 6,18 га; з ОСОБА_31, яка під час дії договору померла, а спадкоємицею земельної ділянки стала ОСОБА_21, про оренду земельної ділянки площею 6,42 га; з
ОСОБА_22 про оренду земельної ділянки площею 6,2931 га, ОСОБА_15 про оренду земельної ділянки площею 6,18 га,
ОСОБА_14 про оренду земельної ділянки площею 6,18 га;
31 грудня 2005 року укладено з ОСОБА_26 про оренду земельної ділянки площею 6,19 га.
01 січня 2006 року договори укладено з: ОСОБА_10 про оренду земельної ділянки площею 6,26 га, який зареєстрований 21 листопада 2007 року; ОСОБА_11 про оренду земельної ділянки площею 6,4202 га, який зареєстрований 05 листопада 2007 року; ОСОБА_13 про оренду земельної ділянки площею 6,42 га, який зареєстрований 18 січня 2008 року; ОСОБА_23 про оренду земельної ділянки площею 6,18 га та ОСОБА_8 про оренду земельної ділянки площею 6,18 га; ОСОБА_28 про оренду земельної ділянки площею 6,21 га; ОСОБА_18 про оренду земельної ділянки площею 6,18 га; ОСОБА_32 про оренду земельної ділянки площею
6,18 га; ОСОБА_20 про оренду земельної ділянки площею 5,59 га; ОСОБА_33, яка під час дії договору померла, а спадкоємицею земельної ділянки стала ОСОБА_9 про оренду земельної ділянки площею 6,1824 га.
21. У пункті 8 наведених договорів оренди орендар має переважне право на поновлення договору оренди
22. На виконання статті 33 Закону України "Про оренду землі" та положень пункту 8 договорів, 12 вересня 2017 року ПСП "Нове життя" завчасно направило лист-повідомлення від 01 вересня 2017 року з проектом додаткової угоди.
23. Додаткові угоди не були підписані.
24. У період з 27 вересня 2017 року по 08 листопада 2017 року орендодавці, посилаючись на небажання продовжувати договір оренди з ПСП "Нове життя", а також бажання самостійно використовувати земельну ділянку, повідомили орендаря про заборону використання належних їм земельних ділянок.
25. 25 лютого 2018 року, 26 лютого 2018 року, 19 березня 2018 року, 20 березня 2018 року, 23 березня 2018 року, 27 березня 2018 року власники спірних земельних ділянок уклали договори емфітевзису, які були зареєстровані і відповідно до яких власники передали ПСП "Лілія" право володіння та право цільового користування оспорюванними земельними ділянками для сільськогосподарських потреб, зберігаючи за собою право розпорядження ними.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
26. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
27. Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
28. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
29. Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.