Постанова
Іменем України
3 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 454/1882/16-ц
провадження № 61-46147св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А.О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В.М. (суддя - доповідач), Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа із самостійними вимогами - ОСОБА_5,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного провадження касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 1 грудня 2017 року в складі судді головуючого судді Адамович М. Я., а також постанову Апеляційного суду Львівської області від 18 вересня 2018 року в складі колегії суддів: Павлишина О. Ф., Мікуш Ю. Р. та Приколоти Т. І.,
ВСТАНОВИВ :
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовною заявою та, змінивши позовні вимоги остаточно просила визнати за нею право власності на Ѕ частку обʼєкту житлового будівництва будівельною готовністю 100% за адресою АДРЕСА_1 та розділити між нею та спадкоємцями померлого колишнього чоловіка ОСОБА_6 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 цей обʼєкт. Просила також визнати її співзабудовником зазначеної частки будинку.
Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що у період з 10 вересня 1977 року до 8 грудня 1992 вона та ОСОБА_6 перебували у шлюбі, за час якого вони отримали земельну ділянку на АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку. Будівництво завершили у 1986 році, проте в експлуатацію його не здали. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, його спадкоємцями є їхня спільна дочка ОСОБА_3 та мати покійного - ОСОБА_4 З огляду на рівність часток подружжя у спільному майні, вважала, що їй належить 1/2 ідеальна частина зазначеного житлового будинку.
У вересні 2016 року ОСОБА_5 звернувся як третя особа із самостійними вимогами на предмет спору із позовною заявою про визнання прав та обовʼязків співзабудовника 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та визнання за ним права на 1/2 ідеальну частину цього житлового будинку.
В обґрунтування позову зазначив, що він на підставі рішення виконавчого комітету Сокальської міської ради № 197 від 10 березня 1988 року став співзабудовником, здійснював будівництво разом з покійним братом - ОСОБА_6, у тому числі надавав кошти на будівництво. Посилався на рішення виконавчого комітету Сокальської міської ради № 162 від 12 травня 1988 року та № 208 від 09 жовтня 1992 року, якими ОСОБА_6 продовжувався строк будівництва до 12 травня 1989 року та до 9 листопада 1993 року, що на його думку, спростовують твердження ОСОБА_2 про те, що будівництво було завершено на 100% в 1986 році.
Просив також у позові ОСОБА_2 відмовити з підстав пропуску позовної давності (а.с.90.)
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 1 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 18 вересня 2018 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково, в задоволенні вимог третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_5 відмовлено.
Визнано незданий в експлуатацію житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 спільним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_6, частки яких в даному майні є рівними.
Визнано за ОСОБА_2, права та обовʼязки забудовника 1/2 частини закінченого, але не зданого в експлуатацію зазначеного житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, в тому числі право здачі та введення в експлуатацію, подання декларації про готовність обʼєкта, право на державну реєстрацію права власності житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами, право на відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку.
В задоволенні позовної вимоги про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину будівельних матеріалів відмовлено.
Рішення суду першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що спірний будинок відповідно до вимог статті 22 КпШС України є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_6 Будівництво такого будинку здійснено на відведеній для цього земельній ділянці у встановленому законом порядку, проте після закінчення будівництва будинок не введено в експлуатацію, а тому за позивачем ОСОБА_2 має бути визнано право забудовника щодо Ѕ частини вказаного будинку.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
18 жовтня 2018 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами на ухвалені в справі рішення.
Ухвалами Верховного Суду від 27 листопада та 10 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційними скаргами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ухвалені у справі рішення, а справу витребувано зі Сокальського районного суду Львівської області.
Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2019 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У поданих касаційних скаргах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просять ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та задовольнити позов ОСОБА_5
Касаційні скарги мотивовані тим, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилося те, що будівництво спірного жилого будинку здійснювалося чоловіком позивача ОСОБА_6 за кошти батьків, які передані йому як грошова допомога на підставі договору-зобовʼязання від 5 травня 1980 року в розмірі 12 000 крб, а також за участі рідного брата ОСОБА_5, який допомагав як спільною працею так і коштами, а тому рішенням виконавчого комітету Сокальської міської ради № 107 від 10 березня 1988 року визнаний співзабудовником спірного будинку. Термін будівництва вказаного будинку двічі продовжувався до 12 травня 1989 року та до 9 листопада 1993 року, й відповідно будівництво закінчено вже після розірвання шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_2, що свідчить про відсутність підстав для визнання спірного будинку спільною сумісною власністю подружжя.
Крім того, позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом з пропуском строку позовної давності, оскільки після розлучення у грудня 1992 року із ОСОБА_6 вдруге одружилася та проживала з новим чоловіком за іншою адресою, при цьому достовірно знала хто є власником чи забудовником спірного будинку і попри це не заявляла жодних вимог відносно вказаного будинку протягом 25 років.
Відзив відповідача на касаційну скаргу.
Відзив на касаційні скарги до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 10 вересня 1977 року ОСОБА_6 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у Сокальському райвідділі ЗАГСу Львівської області (актовий запис №120).
15 січня 1978 року народилася дочка ОСОБА_3
Рішенням виконкому Сокальської міської ради від 27 березня 1980 року № 111 ОСОБА_6 відведено земельну ділянку на АДРЕСА_1, площею 600 кв.м для будівництва житлового будинку та визначено, що будівництво будинку має бути закінчено на протязі трьох років з дня підписання договору з Сокальським комбінатом комунальних підприємств.
Актом виносу в натуру плану земельної ділянки від 22 квітня 1980 року проведено винос в натуру габаритів житлового будинку та господарської будівлі за даною адресою забудовнику ОСОБА_6
Згідно договору-зобовʼязання від 5 травня 1980 року ОСОБА_7 та ОСОБА_4 надали своєму сину ОСОБА_6 грошову допомогу в розмірі 12 000 крб для будівництва жилого будинку, за умови що після закінчення будівництва будинку, ОСОБА_6 зобовʼязується утримувати батьків до смерті та забезпечить їх житловою площею у спірному жилому будинку.
Договором від 17 лютого 1982 року ОСОБА_6 надано в безтермінове користування земельну ділянку на АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку на праві приватної власності.
Рішенням виконавчого комітету Сокальської міської ради від 10 березня 1988 року №107 ОСОБА_5 визнано співзабудовником житлового будинку по АДРЕСА_1, який будує його брат ОСОБА_6 у звʼязку з тим, що він приймає участь у будівництві, витрачає власні кошти на придбання будівельних матеріалів. Зобовʼязано ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернутися в нотаріальну контору для оформлення необхідних документів.
Рішенням виконавчого комітету Сокальської міської ради від 9 жовтня 1992 року № 208 ОСОБА_6 та ОСОБА_5 продовжено термін будівництва спірного житлового будинку до 9 листопада 1993 року.
Як встановлено судами, згідно технічного паспорту виготовленого 13 травня 2016 року, житловий будинок АДРЕСА_1 є двоповерховим, з цокольним поверхом. Житлова площа будинку - 96,4 кв.м, загальна площа - 221,9 кв.м. (а.с. 4-12). Рік будівлі вказано зі слів ОСОБА_3 - 1986.
Будинок в експлуатацію не здано.
Рішенням Сокальського районного народного суду Львівської області від 8 грудня 1992 року розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (а.с. 2).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.
Як встановлено судами, згідно свідоцтва про права на спадщину за законом від 11 жовтня 2013 року, ОСОБА_4 (мати) та ОСОБА_3 (дочка) є спадкоємицями належного ОСОБА_6 майна, а саме: вбудованих нежитлових приміщень АДРЕСА_2, по 1/2 ідеальній частині кожна (а.с.3).
Крім того, ОСОБА_4 у касаційній скарзі посилається на те, що вирішуючи питання про позовну давність суди не надали оцінки наступним фактам: розгляду у 1993 році спору про поділ майна подружжя за позовом ОСОБА_2, який залишено без розгляду, пропуску позовної давності після смерті спадкодавця ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та звернення позивачки до суду зі спливом трьох річного строку позовної давності тощо
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За встановлених судами фактичних обставин справи до спірних правовідносин підлягає застосуванню як законодавство, яке діяло до набрання чинності Цивільним Кодексом 2003 року так і законодавство, яке діє після набрання цим Кодексом дії.
За положеннями статті 112 Цивільного Кодексу УРСР, який набув чинності 18 липня 1963 року, майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.