Постанова
Іменем України
18 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 760/4219/17
провадження № 61-7168св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
| позивач | - | Мега Кріейшн Інк. (Mega Creation Inc.) |
| відповідачі: | ОСОБА_4, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Державна служби інтелектуальної власності України, |
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Соломʼянського районного суду м. Києва у складі судді Оксюти Т. Г. від 26 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Саліхова В. В., Лапчевської О. Ф., Левенця Б. Б., від 04 жовтня 2017 року в справі за позовом Мега Кріейшн Інк. до ОСОБА_4, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державної служби інтелектуальної власності України про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг.
Встановив:
У березні 2017 року Мега Кріейшн Інк. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державної служби інтелектуальної власності України про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг.
Позовна заява мотивована тим, що 29 грудня 2007 року Мега Кріейшн Інк. став власником торгівельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_1" у США та країнах світу, а саме: зображення у вигляді кішки на фоні темного цілого кругу, який оточує з усіх сторін та з ініціалами "ІНФОРМАЦІЯ_1", як частина зображення кішки. Далі знаходиться слово "ІНФОРМАЦІЯ_1", написане спеціальним шрифтом. 08 квітня 2009 року позивач уклав ексклюзивний договір дистрибуції з компанією "Альфа Дизайн Инк." та Студією "Ігуана". Від імені Студії "Ігуана" угоду підписав фізична особа - підприємець ОСОБА_4, та відповідно до умов цього договору позивач наділив ексклюзивним правом дистрибʼютора розвивати, розповсюджувати та продавати продукцію торгівельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_1" виключно на території України, на умовах, передбачених цим договором.
Зокрема, відповідно до пункту "А" Розділу VI договору дистрибʼютор визнав, що торгівельна марка "ІНФОРМАЦІЯ_1" зберігає право власності та будь-які інші права на фірмові позначення, і погоджується з тим, що будь-яке використання фірмових позначень дистрибʼютором здійснюється в інтересах торгівельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_1". Дистрибʼютор має право використовувати фірмові позначення виключно у звʼязку з рекламуванням, просуванням, дистрибуцією та продажем продукції для догляду за нігтями торгівельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_1", якщо дистрибʼютор отримав від торгівельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_1" рекламну продукцію або іншу продукцію, що вже містить фірмові позначення.
Зазначив, що в порушення вимог договору 23 листопада 2009 року відповідачем ОСОБА_4 подано заяву про реєстрацію знака для товарів та послуг ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме зображення кішки на фоні темного цілого кругу, який оточує з усіх сторін та з ініціалами "ІНФОРМАЦІЯ_1", як частина зображення кішки зі словами "ІНФОРМАЦІЯ_1", написане спеціальним шрифтом, який фактично дублює зображення торгівельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_1", власником якої є позивач.
26 квітня 2011 року Державним департаментом інтелектуальної власності України, зазначений торгівельний знак зареєстровано на імʼя ОСОБА_4 та видано свідоцтво на знак для товарів та послуг НОМЕР_1 відносно товарів 29 та 30 класів МКТП.
Позивач вважає, що зазначене свідоцтво підлягає визнанню недійсним, оскільки знак за свідоцтвом України НОМЕР_1 є таким, що може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар (надає послуги).
Знак породжує у свідомості споживачів асоціації з виробником товарів 3 класу МКТП та надавачем послуг 35 класу МКТП, тобто позивачем, що здійснює діяльність під комерційним (фірмовим) найменуванням "ІНФОРМАЦІЯ_1", які насправді не відповідають дійсності, оскільки він зареєстрований на фізичну особу-підприємця ОСОБА_4
Крім того, зазначив, що знак є схожим настільки, що його можна сплутати з фірмовим найменуванням ІНФОРМАЦІЯ_1, а товари та послуги є такими самими та однорідними.
Таким чином, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив визнати недійсним свідоцтво України на знак для товарів та послуг від 26 квітня 2011 року НОМЕР_1, зареєстроване на імʼя ОСОБА_4 та зобовʼязати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України та Державну службу інтелектуальної власності України внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання повністю недійсним вказаного свідоцтва України на знак для товарів та послуг та опублікувати їх в офіційному бюлетені "Промислова власність". Також просив стягнути судові витрати.
Рішенням Соломʼянського районного суду м. Києва від 26 травня 2017 року позов задоволено; визнано свідоцтво України на знак для товарів і послуг НОМЕР_1, зареєстроване на імʼя ОСОБА_4, повністю недійсним; зобовʼязано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України та Державну службу інтелектуальної власності України внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання повністю недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг №137719 та опублікувати їх в офіційному бюлетені "Промислова власність"; стягнуто з ОСОБА_4 на користь Мега Кріейшн Інк. (Мега Кріейшн Інк.), судовий збір в сумі 3 200,00 грн, судовий збір за подання заяви про забезпечення доказів 800,00 грн та витрати за проведення експертизи обʼєктів інтелектуальної власності в сумі 26 784,60 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач довів ті обставини, на які посилався як на підставу своїх позовних вимог.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року рішення Соломʼянського районного суду м. Києва від 26 травня 2017 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції щодо доведеності та обґрунтованості позову є правильними, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2018 року, серед іншого, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи з Соломʼянського районного суду м. Києва.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
25 травня 2018 року вказана справа передана на розгляд Верховного Суду.
У червні 2018 року Міністерство економічного розвитку і торгівлі України надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначає, що не заперечує проти задоволення касаційної скарги ОСОБА_4 та скасування оскаржуваних судових рішень і направлення справи на новий розгляд.
У червні 2018 року Мега Кріейшн Інк. подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_4, до якого в порушення частини четвертої стаття 395 ЦПК України не додані докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Оскільки у Верховного Суду відсутні відомості про ознайомлення всіх учасників справи із вказаним відзивом Мега Кріейшн Інк., тому суд касаційної інстанції позбавлений можливості врахувати його при прийнятті судового рішення.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.