Постанова
Іменем України
15 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 761/395/17-ц
провадження № 61-49022св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
треті особи: служба у справах дітей Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, служба у справах дітей Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: служба у справах дітей Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, служба у справах дітей Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Саліхова В. В., Шахової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, треті особи: служба у справах дітей Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, служба у справах дітей Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Позовна заява мотивована тим, що з серпня 2012 року вона та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу у них народився син - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідач не приймав участі у її житті та вихованні дитини, не виконував свої батьківські обовʼязки, фактично ухилився від їх виконання, а з вересня 2013 року вони стали проживали окремо. З 2014 року вона з сином почали проживати з іншим чоловіком - ОСОБА_8, який замінив сину батька, виховує і піклується про нього.
Згідно з рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 лютого 2015 року шлюб між нею та ОСОБА_5 розірвано.
Відповідач самоусунувся від виховання їх спільної дитини, матеріально сина не утримує, його життям та здоровʼям не цікавиться. Дитина фактично знаходиться на її утриманні та її теперішнього чоловіка.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просила суд про позбавлення відповідача батьківських прав відносно сина, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнення з ОСОБА_5 аліментів на її користь на утримання сина у розмірі 4 000 грн, починаючи з дня предʼявлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 серпня 2018 року у складі судді Осаулова А. А. позов ОСОБА_4 задоволено.
Позбавленобатьківських прав ОСОБА_5 відносно сина, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на утримання сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі 4 000 грн щомісячно з їх індексацією відповідно до вимог законодавства, починаючи з 01 листопада 2017 року до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку.
Рішення в частині стягнення аліментів допущено донегайного виконання у межах сплати суми платежу за один місяць.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 640 грн.
Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції, врахувавши інтереси дитини, виходив із того, що відповідач без поважних причин тривалий час не спілкується з сином, не займається його вихованням, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не цікавиться його здоровʼям та життям, тобто ухиляється від виконання батьківських обовʼязків по відношенню до дитини - ОСОБА_5
При цьому, оскільки обовʼязок утримувати дитину покладено законом як на матір, так і на батька, суд стягнув з відповідача аліменти на утримання сина, а визначаючи розмір аліментів саме у твердій грошовій сумі у розмірі 4 000 грн щомісячно, суд врахував матеріальний стан сторін і потреби дитини відповідного віку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_5 задоволено.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 серпня 2018 року в частині позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав відносно сина, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: служба у справах дітей Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав відмовлено, попередивши ОСОБА_5 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Покладено на орган опіки та піклування контроль за виконанням ОСОБА_5 батьківських обовʼязків.
У іншій частині - рішення суду залишено без змін.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про позбавлення батьківських прав та відмовляючи у задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_4, виходив із того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, проте судом не встановлено обставин, які б свідчили про наявність підстав для застосування такого заходу впливу відносно відповідача.
Згідно з висновком служби у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 21 липня 2017 року визнано за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_5 відносно його малолітнього сина, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Разом з тим ОСОБА_5 з 2014 року перебуває під мобілізаційною пропискою, останній був госпіталізований та протягом тривалого часу перебував на лікуванні, оскільки має захворювання, що позбавляє його можливості мати дітей у майбутньому, тобто син ОСОБА_7 є його першою та, можливо, єдиною дитиною. Також судом не встановлено, що поведінка відповідача є неприйнятною та аморальною, останній не був притягнутий до адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Крім того, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2018 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 761/39515/17-ц з Шевченківського районного суду м. Києва.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що у судовому засіданні суду першої інстанції було правильно встановлено вину відповідача, яка полягає у порушенні норм СК України, що підтверджується висновком органу опіки та піклування Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 21 липня 2017 року, яким згідно з психологічною характеристикою, встановлено у малолітнього ОСОБА_7 високий рівень прихильності як до мами, так і до вітчима ОСОБА_8, якого хлопчик вважає своїм батьком та називає "папа". Про ОСОБА_5 хлопчик не згадував, оскільки бачив його у віці 1,5 роки. Для нього у ролі батька виступає вітчим ОСОБА_8. На сьогодні потребу хлопчика у наявності дорослого чоловічої статті повноцінно задовольняє вітчим. До ОСОБА_5 дитина не проявляє ніяких почуттів та не памʼятає про нього.
ОСОБА_5 про розгляд питання на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при Деснянській районній в м. Києві державній адміністрації був повідомлений належним чином, на засідання зʼявився, категорично заперечував щодо позбавлення його батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_7, але жодного документу стосовно участі у вихованні та утриманні сина не надав.
При цьому апеляційний суд не врахував інтереси дитини і те, що відповідач повністю самоусунувся від виконання своїх батьківських обовʼязків, матеріально сина не утримує, з ним не спілкується, його життям, здоровʼям не цікавиться.
Судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено факт того, щоОСОБА_5 чинились перешкоди у спілкуванні з сином, тому відповідач свідомо ухиляється від спілкування з ним та від виконання своїх батьківських обовʼязків.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З серпня 2012 року ОСОБА_4. та ОСОБА_6перебували у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу у них народився син - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 06 лютого 2015 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 розірвано.
Дитина проживає разом з матірʼю та її новим чоловіком, яким створені належні умови для проживання та виховання дитини.
Згідно з характеристикою на ОСОБА_7 від 27 квітня 2017 року, дитина навчається у дошкільному навчальному закладі № 111 Деснянського управління освіти та відповідач за увесь час навчання сина з 23 вересня 2015 року жодного разу у вказаний заклад за ним не зʼявлявся та у його вихованні участі не приймає.