Постанова
Іменем України
10 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 305/844/17-ц
провадження № 61-49001св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат РозманСергій Юрійович,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Розмана Сергія Юрійовича, на постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Фазикош Г. В., Джуги С. Д., Кожух О. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою загального користування.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вона зареєстрована та проживає у будинку АДРЕСА_1. На цій же вулиці, навпроти неї, у будинку АДРЕСА_2 проживає ОСОБА_3
08 березня 2017 року відповідач самовільно, без дозвільних документів, на дорозі біля свого будинку, у довжину 25 м, встановив бетонні плити шириною 1 м, чим зайняв частину земельної ділянки загального користування (дороги) площею 0,0025 га. Такими протиправними діями відповідач звузив дорогу загального користування і створив перешкоди у користуванні нею.
13 березня 2017 року воназвернулась до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області з проханням перевірити правомірність таких дій відповідача. За результатами перевірки її звернення постановою державного інспектора від 24 березня 2017 року відповідача визнано винним у вказаних неправомірних діях та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 53 КУпАП. Крім того, державним інспектором видано припис від 20 березня 2017 року про зобовʼязання усунути порушення шляхом звільнення зайнятої відповідачем земельної ділянки загального користування від бетонних плит.
Відповідач цей припис не виконав, за що постановою того ж державного інспектора від 12 квітня 2017 року притягнутий до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 188-5 КУпАП.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд зобовʼязати ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні дорогою загального користування шляхом звільнення від встановлених ним бетонних плит на частині дороги площею 0,0025 га біля будинку АДРЕСА_2.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 04 квітня 2018 року у складі судді Ємчука В. Е. позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобовʼязано ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні дорогою загального користування шляхом звільнення від усіх встановлених ним бетонних плит на самовільно зайнятій частині дороги (землі) площею 0,0025 га біля будинку АДРЕСА_2.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач самовільно зайняв частину дороги загального користування площею 0,0025 га, порушивши цільове призначення земель, встановивши там бетонні плити, чим створив позивачу перешкоди у користуванні дорогою загального користування. При цьому ОСОБА_3 не спростував наданих позивачем доказів.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.
Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 04 квітня 2018 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, виходив із того, що ОСОБА_3 облаштував частину дороги загального користування біля свого будинку АДРЕСА_2. Жодних перешкод у користуванні цією дорогою загального користування немає. Вказане облаштування мало на меті укріплення дороги бетонними плитами, що створює певні умови мешканцям села для проходу пішки та проїзду на автомобілях. Дана облаштована частина дороги залишається у загальному користуванні, є власністю територіальної громади. Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, припис, протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності були складені тоді, коли облаштування дороги ще не було завершено, тому у сукупності з іншими наданими доказами, не є достатніми для задоволення позову, оскільки не підтверджують факт створення перешкод.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2018 року представник ОСОБА_1 - адвоката Розмана С. Ю., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і залишити рішення суду першої інстанції в силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 305/844/17-ц з Рахівського районного суду Закарпатської області.
10 січня 2019 року справа надійшла доВерховного Суду.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 березня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою загального користування призначено до розгляду в складі колегії з пʼяти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 до свого позову додала належні, допустимі, достовірні і беззаперечно достатні докази, які вказують на порушення вимог законодавства про вчинення самовільного зайняття частини дороги відповідачем, а саме акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протоколи про адміністративне правопорушення, постанови про накладення на відповідача адміністративного стягнення та скерований йому припис.
Зазначені докази були правильно оцінені судом першої інстанції.
Між тим, висновки суду апеляційної інстанції про те, що відповідач облаштував дорогу, створивши певні додаткові умови мешканцям села для проходу пішки та проїзду на автомобілях, оскільки вищевказані докази були складені лише тоді, коли облаштування дороги ще не було завершено, не заслуговують на уваги та не відповідають дійсності, оскільки не підтверджені належними доказами.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2019 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржуване судове рішення є законними і обґрунтованими, апеляційний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 проживає у будинку АДРЕСА_1.На цій же вулиці, навпроти неї, у будинку АДРЕСА_2 проживає ОСОБА_3
Згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за обʼєктом - земельної ділянки від 20 березня 2017 року № 16.6-02/2 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель у Рахівському та Тячівському районах Водош Г. Д. за участю землевпорядника Середньоводянської сільської ради Маріна М. В. у присутності ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_6 проведено перевірку з питання самовільного зайняття земельної ділянки (загального користування - дороги), що знаходиться по АДРЕСА_2, у результаті якої встановлено, що ОСОБА_3 самовільно зайняв земельну ділянку (дорогу) площею 0,0025 га, чим перешкоджає у користуванні земельною ділянкою сусідньому землекористувачу.
За самовільне зайняття земельної ділянки загального користування площею 0,0025 га відносно ОСОБА_3 20 березня 2017 року складений протокол № 16.6-04/2 про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 53-1 КпАП України.
20 березня 2017 року головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Рахівському, Тячівському районах Водош Г. Д. винесено припис №16.6/03/2 про усунення у десятиденний термін порушень ОСОБА_3, шляхом звільнення дороги площею 0,0025 га від бетонних плит, про виконання якого останній мав повідомити до 29 березня 2017 року.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення від 24 березня 2017 року № 2 ОСОБА_3 визнаний винним у порушенні пункту б частини першої статті 211 ЗК України, а саме самовільному зайнятті частини земельної ділянки (дороги загального користування) площею 0,0025 га та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 170 грн.
ОСОБА_3 у визначений у приписі термін не усунув порушень земельного законодавства, внаслідок чого 07 квітня 2017 року головний спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Рахівському, Тячівському районах Водош Г. Д. складено протокол №16.6-04/5 про вчинення ОСОБА_3 порушень статті 188-5 КпАП.
Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення від 12 квітня 2017 року № 5 ОСОБА_3 визнаний винним у порушенні вимог статті 188-5 КУпАП, тобто невиконання вимог попереднього припису, за що на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 170 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Розмана С. Ю., підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.