ПОСТАНОВА
Іменем України
19 квітня 2019 року
Київ
справа №810/352/17
адміністративне провадження №К/9901/49515/18, №К/9901/267/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №810/352/17
за позовом ОСОБА_2 до Відділу Держгеокадастру у Тетіївському районі Київської області про стягнення заборгованості, провадження по якій відкрито
за касаційними скаргами Відділу Держгеокадастру у Тетіївському районі Київської області та Головного управління Держгеокадастру у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року (ухвалену у складі: головуючого судді - Панової Г.В.) та на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року (ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді - Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у подальшому уточненим, в якому просила
- стягнути з Відділу Держгеокадастру у Тетіївському районі Київської області компенсацію за 10 днів невикористаної щорічної додаткової відпустки при звільненні у розмірі 1147 грн 20 коп.;
- стягнути з відповідача компенсацію за 40 днів невикористаної додаткової соціальної відпустки при звільненні у розмірі 4588 грн 80 коп.;
- стягнути з Відділу Держгеокадастру у Тетіївському районі Київської області середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 37942 грн 44 коп.;
- стягнути моральної шкоди у розмірі 20000 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03 березня 2016 року її було звільнено з посади начальника Державного агентства земельних ресурсів України у звʼязку зі змінами в організації праці на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Водночас, при звільненні Відділом Держгеокадастру у Тетіївському районі Київської області їй було не повністю виплачено компенсацію за невикористані відпустки, а саме: за 10 календарних днів додаткової відпустки за вислугу років та 40 календарних днів додаткової соціальної відпустки як одинокій матері. За наведених обставин та враховуючи, що на момент її звільнення сума компенсації за невикористані відпустки розраховувалась відповідачем з урахуванням середньоденного грошового забезпечення у розмірі 114 грн 72 коп., позивач вважає, що їй було недоплачено при звільненні компенсацію за 10 днів невикористаної щорічної додаткової відпустки у розмірі 1147 грн 20 коп. та компенсацію за 40 днів невикористаної додаткової соціальної відпустки у сумі 4588 грн 80 коп.
Крім того, на думку позивача, у звʼязку з не виплатою всіх належних їй при звільненні сум, відповідно до вимог статей 116 та 117 Кодексу законів про працю України, відповідач зобовʼязаний сплатити їй компенсацію у розмірі середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що складає 37942 грн 44 коп.
ОСОБА_2 також зазначила, що внаслідок незаконного звільнення та несвоєчасної виплати всіх належних їй при звільненні сум вона перебувала у постійному моральному стресі, погіршився стан її здоровʼя та вона змушена була шукати кошти для забезпечення своєї родини. Таким чином, позивач стверджує, що відповідач завдав їй значної моральної шкоди, яку вона оцінює у 20000 грн та просить суд стягнути ці кошти з відповідача.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. 27 липня 2017 року Київський окружний адміністративний суд вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з Відділу Держгеокадастру у Тетіївському районі Київської області на користь ОСОБА_2 1147 грн 30 коп. компенсацію за 10 днів невикористаної щорічної додаткової відпустки при звільненні.
Стягнути з Відділу Держгеокадастру у Тетіївському районі Київської області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за 10 днів невикористаної щорічної додаткової відпустки при звільненні по день фактичного розрахунку у розмірі 30537 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що період державної служби ОСОБА_2 на посаді начальника Відділу Держземагенства у Тетіївському районі Київської області становить 3 роки 4 місяці. Судом було встановлено, що за весь час перебування позивача на вказаній посаді до моменту звільнення вона мала право на 60 календарних днів додаткової щорічної відпустки. Разом з цим, позивачем було використано 30 календарних днів додаткової щорічної відпустки. При звільненні позивачу було виплачено компенсацію за 20 календарних днів невикористаної додаткової щорічної відпустки, тобто ОСОБА_2 не було нараховано та виплачено компенсацію за 10 календарних днів невикористаної додаткової щорічної відпустки. У звʼязку наведеним, позовні вимоги у вказаній частині судом першої інстанції були задоволені.
Оскільки вимога позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку має похідний характер від попередньої вимоги,то суд дійшов висновку про її задоволення.
Щодо позовних вимог про стягнення з Відділу Держгеокадастру у Тетіївському районі Київської області компенсації за 40 днів невикористаної додаткової соціальної відпустки при звільненні у розмірі 4588,80 грн, то суд дійшов висновку про відмову у їх задоволенні, оскільки позивачем не підтверджено статусу одинокої матері.
У задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, судом першої інстанції було відмовлено у звʼязку із тим, що позивачем не надано обґрунтованих пояснень та відповідних документальних доказів з приводу того, в чому саме полягає моральна шкода, завдана, на її думку, протиправним рішенням субʼєкта владних повноважень або іншим порушенням його прав, свобод та інтересів субʼєктом публічно-правових відносин, та не наведено існування причинного звʼязку між завданою шкодою та протиправними рішеннями субʼєкта владних повноважень.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 14 грудня 2017 року Київський апеляційний адміністративний суд вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року - задовольнити частково.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року -скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 щодо нарахування та виплати компенсації за невикористані сорок календарних днів додаткової соціальної відпустки як одинокій матері та середнього заробітку за весь час затримки виплати компенсації за сорок календарних днів невикористаної додаткової соціальної відпустки як одинокій матері - задовольнити частково.
Зобов`язати Відділ Держгеокадастру у Тетіївському районі Київської області нарахувати та сплатити позивачу компенсацію за невикористані сорок календарних днів додаткової соціальної відпустки як одинокій матері у розмірі 4588 грн 80 коп. та середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за сорок календарних днів невикористаної додаткової соціальної відпустки як одинокій матері у розмірі 39 136 грн 50 коп., в іншій частині цих вимог - відмовити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року в частині задоволених позовних вимог - залишити без змін.
6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що обставини того, що позивач з березня 2011 року є одинокою матірʼю, підтверджені належними та допустимими доказами, внаслідок чого, позивач з вказаного періоду має право на отримання щороку додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. Відповідачем не підтверджено, що позивачу надавалась додаткова соціальна відпустка як одинокій матері. У звʼязку з цим, вказана відпустка є невикористаною і переноситься на інший період. Отже, у звʼязку зі звільненням позивача компенсація за невикористані 40 днів додаткової соціальної відпустки підлягає виплаті.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
7. 02 січня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Відділу Держгеокадастру у Тетіївському районі Київської області.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року. Ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою Відділу Держгеокадастру у Тетіївському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року та на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року.
8. 02 травня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Київській області.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року. Ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою Головного управління Держгеокадастру у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року та на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року.
9. ОСОБА_2 надала до суду відзиви на касаційні скарги, в яких просила відмовити у задоволенні касаційних скарг, а судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
10. Доводи осіб, які подали касаційні скарги (Відділ Держгеокадастру у Тетіївському районі Київської області та Головного управління Держгеокадастру у Київській області):
Касаційні скарги обґрунтовані тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.
Касатори посилаються на те, що в особовій справі ОСОБА_2 відсутні документи визначені нормами чинного законодавства, які б підтверджували статус позивача як одинокої матері, а тому правові підстави для виплати їй соціальної відпустки як одинокій матері у відповідача були відсутні. Позивач протягом перебування на службі у Відділі Держземагенства жодних документів на підтвердження статусу одинокої матері не надавала та жодного разу не зверталась із заявами про надання їй додаткової соціальної відпустки як одинокій матері. Таким чином, станом на час звільнення позивача із займаної посади Відділ не мав жодних правових підстав для нарахування та виплати їй компенсації за невикористану соціальну відпустку як одинокій матері. За наведених обставин, розрахунок з позивачем при звільненні Відділом Держземагенства було здійснено своєчасно та у повному обсязі. З огляду на повне та своєчасне проведення розрахунку з позивачем при звільненні правові підстави для застосування відповідальності передбаченої статтями 116 та 117 Кодексу законів про працю України та стягнення з відповідача компенсації за весь час затримки по день фактичного розрахунку - відсутні.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено що ОСОБА_2 згідно з наказом від 30 жовтня 2012 року №602 кт/а була призначена на посаду начальника Відділу Дерземагенства у Тетіївському районі.
12. Наказом від 03 березня 2016 року №33-кт/а позивача було звільнено з посади начальника Відділу Дерземагенства у Тетіївському районі Київської області, у звʼязку зі змінами в організації праці згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
13. Відповідно до пункту 3 наказу Відділу Дерземагенства у Тетіївському районі Київської області від 03 березня 2016 року №2-к з позивачем було проведено остаточний розрахунок при звільненні. Вказана сума виплат у розмірі 12758 грн 32 коп., складалася з наступного: посадовий оклад 79,78 грн, надбавка за ранг держслужбовця 4,09 грн, надбавка за вислугу років (30%) 25,17 грн, компенсація за невикористану основну та додаткову відпустку (90 к.д.) 10324,80 грн, вихідна допомога 1755,00 грн, оплата лікарняних за рахунок ФОП 569,50 грн.
14. Вихідна допомога була нарахована, виходячи з розміру посадового окладу начальника відділу, у звʼязку з тим, що за попередні місяці була нарахована тільки оплата лікарняних листів, які не враховуються при розрахунку середньомісячної зарплати.
15. Аналогічні дані вказані в розрахунково-платіжній відомості Відділу Держемагенства у Тетіївському районі за березень 2016 року. У цій відомості також зазначено, що перерахунку на банківську карту ОСОБА_2 підлягає сума у розмірі 10182,69 грн, а також 87,78 грн.
16. 09 березня 2016 року платіжним дорученням №15 від 04 березня 2016 року позивачу було перераховано зарплату за лютий 2016 року (згідно заявки № 5 від 04.03.2016) у розмірі 10182,68 грн. 22 березня 2016 року платіжним дорученням №20 від 18.03.2016 ОСОБА_2 було перераховано розрахунок за березень 2016 року (згідно заявки №6 від 18.03.2016) у розмірі 87,78 грн.
17. Окрім того, в матеріалах особової справи міститься інформація, що ОСОБА_3 має двох дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Згідно свідоцтва про смерть від ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_3, батько дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5, помер.
18. Позивач вважає, що при звільненні з нею було не повністю проведено розрахунок, а тому звернулась до суду з даним позовом про стягнення компенсації за невикористані відпустки, компенсації за затримку у виплаті цих сум, а також стягнення компенсації за завдану моральну шкоду, заподіяну внаслідок несвоєчасного проведення розрахунку з нею при звільненні.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ