Постанова
Іменем України
18 квітня 2019 року
м. Київ
справа №138/3425/16-ц
провадження №61-36797св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6,
відповідач - ОСОБА_7, правонаступником якого є ОСОБА_8,
третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради Вінницької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_8 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 15 лютого 2017 року у складі судді Лисенко Т. Ю. та постанову апеляційного суду Вінницької області від 16 квітня 2018 року у складі суддів Копаничук С. Г., Сало Т. Б., Марчук В. С.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_4 в своїх інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, правонаступником якого є ОСОБА_8, третя особа - орган опіки та піклування-виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради Вінницької області, в якому просила вселити її разом з неповнолітніми дітьми в квартиру АДРЕСА_1.
Позов мотивовано тим, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 23 березня 1993 року та свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивачу на праві власності належить Ѕ частина квартири АДРЕСА_1. Інша Ѕ частина спірної квартири на праві власності належить відповідачу. Позивач у квартирі зареєстрована, однак деякий час у ній не проживала, оскільки була відсутня в м. Могилів-Подільський. У звʼязку з тим, що відповідач перешкоджає їй користуватись зазначеною квартирою, позивач просила вселити її у належне їй житло та стягнути з відповідача судові витрати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 15 лютого 2017 року позов задоволено.
Вселено ОСОБА_4 та неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та неповнолітню ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в квартиру АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 551,20 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач, як співвласник спірної квартири, право власності якої у встановленому порядку не оспорювалось, правовстановлюючий документ є чинним, має право володіти і користуватись належною їй частиною квартири. Це право порушується відповідачем, що відповідно до статті 150 ЖК УРСР, статей 29, 311, 319, 321, 358 ЦК України, є підставою для її вселення у житлове приміщення разом з неповнолітніми дітьми.
Вказане рішення оскаржено ОСОБА_7 в апеляційному порядку.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 помер.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 16 квітня 2018 року до участі у справі у якості відповідача, як правонаступника ОСОБА_7, залучено ОСОБА_8
Постановою апеляційного суду Вінницької області від 16 квітня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_8 відхилено. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, належним чином перевірив їх доказами, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Оскільки позивач є співвласником квартири, то в силу вимог статті 311, 319 ЦК України, як власник має право володіти, користуватись квартирою та проживати у ній із своїми малолітніми дітьми. Таке її право є непорушним та гарантовано частиною другою статті 47 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, ОСОБА_8, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач є власником частки у квартирі, у якій не проживає, житлом не користується. Має постійне місце проживання у м. Кишинів (Республіка Молдова). Житлові права позивача щодо квартири не порушені, обмеження або позбавлення її права користування майном відсутні. Між сторонами існують правовідносини, які виникли і повʼязані не з нормами житлового законодавства, а врегульовані нормами цивільного права.
Вказує на те, що позивач, отримавши частку у спадщині у 2010 році не проявляла інтересу до житла, не утримувала це майно, жодних витрат щодо ремонту та утримання не несла.
Позивач не довела факт існування перешкод, які позбавляють її житла. Вирішуючи питання про вселення, суд мав дослідити той факт, що належна ОСОБА_4 частка в квартирі є ідеальною, в натурі не виділена, конкретні приміщення не визначені у користування власниками спільного майна. Абстрактне вселення особи, житлові права якої не порушені, без вирішення існуючих правовідносин у питаннях спільної власності, є передчасним, та відноситься до сфери цивільно-правових відносин співвласників.
Висновки судів щодо вселення в квартиру малолітніх дітей не відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованими, оскільки малолітні діти є громадянами Республіки Молдова, де народились та постійно проживають з батьками.
Також не відповідають обставинам справи та спростовуються наявними доказами висновки судів, що ОСОБА_4 є матірʼю малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оскільки це суперечить тексту свідоцтв про народження. Документ, що підтверджує зміну прізвища позивач на ОСОБА_4 - відсутній.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.