Постанова
Іменем України
11 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 346/6151/16-ц
провадження № 61-36054св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - приватне підприємство "Альма-Віта",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Василишин Л. В., Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства "Альма-Віта" (далі - ПП "Альма-Віта") про стягнення заробітної плати, компенсації за затримку розрахунку та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що з 01 листопада 2013 року по 12 вересня 2016 року ОСОБА_4 працював старшим менеджером в ПП "Альма-Віта". 12 вересня 2016 року його було звільнено з роботи за згодою сторін відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України. Проте при звільненні відповідачем не в повному обсязі проведено з ним розрахунок.
Уточнивши позовні вимоги позивач зазначив, що 08 вересня 2016 року він отримав у відповідача розрахункову відомість, згідно якої за два дні серпня 2016 року йому нараховано лише 106,0 грн та не доплачено 111,00 грн
(108,5 х 2 = 217,00 грн - 106,00 грн). Такі дії вчинено на підставі неправомірного наказу відповідача від 29 квітня 2016 року № 73/3, згідно якого його переведено на 4 годинний робочий тиждень.
Крім того, з роботи позивач звільнений з 12 вересня 2016 року. При цьому заява на звільнення написана 08 вересня 2016 року, а 09 вересня 2016 року ОСОБА_4 був на лікарняному, однак за ці два дні відповідач не розрахувався в сумі 217,00 грн.
14 вересня 2016 року при виплаті лікарняних коштів старший менеджер
ПП "Альма-Віта" безпідставно вирахував з нього 710,00 грн за нібито не проведені позивачем розрахунки з ФОП Рачок ще в 2015 році. ОСОБА_4 вважає таке стягнення необґрунтованими, оскільки акти звірки взаєморозрахунків він особисто подавав бухгалтерові. В акті про результати інвентаризації наявних коштів станом на 21 липня 2015 року про такий борг не йдеться.
Вищевказані кошти на день звільнення відповідачем не виплачено. Позивач вважає, що на підставі статті 117 КЗпП України з відповідача слід стягнути середній заробіток за весь час затримки, а саме за період з 12 вересня
2016 року по 05 квітня 2017 року - 144 робочих дні. З урахуванням розміру середньоденного заробітку - 108,5 грн, розмір компенсації становить
15 624,00 грн (108,5 грн х 144 робочі дні), 328,00 грн та 710,00 грн а також
5 000,00 грн моральної шкоди, на підтвердження завдання якої позивач подав копію довідки МСЕК про інвалідність і виписку з історії хвороби.
Всього разом ОСОБА_4 просив суд стягнути з ПП "Альма-Віта"
21 662,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області
від 10 серпня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач не довів наявність порушень зі сторони відповідача при звільненні. Зокрема судом встановлено, що на час видачі трудової книжки з позивачем було проведено повний розрахунок, а вимушеного прогулу як такого не було, оскільки не встановлено факту неповного нарахування зарплати за серпень та вересень 2016 року, а лікарняний листок позивачем не предʼявлено до оплати.
Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено.
Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області
від 17 травня 2017 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_4, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
30 серпня 2017 року ОСОБА_4 через засоби поштового звʼязку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2017 року та передати справу на новий розгляд до апеляційного суду, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що незаконним є утримання з позивача 710,62 грн.
Судом не надано належної оцінки наказу від 29 квітня 2016 року № 73/3, яким встановлено 4 годинний робочий тиждень, адже йдеться про зміну істотних умов праці.
Суд не дослідив вимоги щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від ОСОБА_4 надійшла заява, в якій заявник, просить не переглядати оскаржувані судові рішення в частині відшкодування моральної шкоди.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У липні 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Аргументи касаційної скарги з урахуванням заяви ОСОБА_4, зводяться до незгоди з ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області
від 10 серпня 2017 року, якою залишено без змін рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 травня 2017 року, в частині позовних вимогОСОБА_4 до ПП "Альма-Віта" про стягнення заробітної плати та компенсації за затримку розрахунку.
В іншій частині ухвала апеляційного суду Івано-Франківської області
від 10 серпня 2017 року, якою залишено без змін рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 травня 2017 року, не оскаржується, а тому згідно правил статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не перевіряється.