ПОСТАНОВА
Іменем України
18 квітня 2019 року
Київ
справа №344/16404/16-а
адміністративне провадження №К/9901/16631/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Гриціва М.І.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області (далі - управління ПФУ) на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 червня 2017 року (суддя Польська М.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року (судді Ільчишин Н.В., Большакова О.О., Довгополова О.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до управління ПФУ про визнання дій неправомірними та зобовʼязання вчинити певні дії, -
встановив:
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням зміни позовних вимог просив визнати неправомірною відмову та зобовʼязати управління ПФУ провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії з моменту її призначення - 11 листопада 2016 року, з урахуванням отриманої заробітної плати за період роботи в Публічному акціонерному товаристві "Готельний комплекс "Ялта-Інтурист" (далі - ПАТ), врахованого в загальний страховий стаж при призначенні пенсії, на підставі довідок про заробітну плату від 09 серпня 2016 року № 1113-1117, виданих ПАТ.
Суди встановили, що 19 листопада 2016 року позивачу була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообовʼязкове державне пенсійне страхування" в розмірі 949 грн.
При призначенні пенсії трудовий стаж роботи ОСОБА_1 у ПАТ з 1978 року по 1995 року відповідач врахував та спір щодо цього відсутній. Проте видану ПАТ довідку про заробітну плату позивача від 09 серпня 2016 року № 1113-1117 в частині розміру його заробітної плати не взято до уваги, оскільки вона засвідчена печаткою "Російської Федерації Республіки Крим", що стало наслідком можливого зменшення розміру його пенсії.
Позивач, який постійно проживав у м. Ялті, на теперішній час проживає в м. Івано-Франківську.
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області постановою від 19 червня 2017 року позов задовольнив частково. Зобовʼязав управління ПФУ провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії з моменту її призначення - 11 листопада 2016 року, з урахуванням отриманої заробітної плати за період роботи в ПАТ, врахованого в загальний страховий стаж при призначенні пенсії, на підставі довідок про заробітну плату від 09 серпня 2016 року № 1113-1117 виданих ПАТ. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07 серпня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Управління ПФУ не погодилося із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і подало касаційну скаргу про їх скасування та постановлення нового рішення про відмову у задоволення позову. Зазначає, що відповідно до статті 9 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VІІ "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон № 1207-VІІ) будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, які зазначені вище, є недійсним і не створює правових наслідків, тому довідки про заробітну плату від 09 серпня 2016 року № 1113-1117, видані ПАТ, яке знаходиться на тимчасово окупованій території України - у м. Ялті Автономної Республіки Крим (скріплені печаткою органу, створеного у порядку не передбаченому законом, - "Російською Федерацією Республіки Крим"), тому ця довідка не може бути врахована при призначенні пенсії позивача.
У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
Верховний Суд переглянув рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, зʼясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.
Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 02 жовтня 2018 року (справа № 569/14531/16-а) проаналізував положення статті 19 Конституції України, статей 3, 4, 9, 17, 18 Закону № 1207-VІІ, у розрізі міжнародних принципів закладених у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" в якому у 1971 році Міжнародний суд Організацій Обʼєднаних Націй (далі - ООН) зазначив, що держави - члени ООН зобовʼязані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів", у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах "Лоізіду проти Туреччини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) згідно з якими: "Зобовʼязання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".