Постанова
Іменем України
04 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 510/1138/13-ц
провадження № 61-48344св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д.Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 15 червня 2017 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я., Плавич Н. Д.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про визнання кредитного договору та договору застави рухомого майна припиненими.
Позовна заява мотивована тим, що 01 серпня 2006 року між нею та ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк",укладено кредитний договір, за яким отримано на споживчі цілі для придбання транспортного засобу кредит у сумі 74 140 грн під 15,84 % річних, строком повернення не пізніше 1 серпня 2013 року.
Крім того, у той же день між сторонами було укладено договір застави рухомого майна, за умовами якого, для забезпечення виконання його зобовʼязань за кредитним договором у заставу банку був переданий автомобіль Daewoo Lanos, номерний знак НОМЕР_1.
Зазначила, що зобовʼязання за кредитним договором виконала у повному обсязі та звернулась до банку для видачі довідки про відсутність заборгованості й розірвання договору застави, однак 30 жовтня 2011 року отримала лист, де зазначено про наявність заборгованості у сумі 17 170,98 грн.
Проте, вважала зобовʼязання за вказаним кредитним договором виконаним у повному обсязі, а банк помилково нарахував їй вказану заборгованість.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_4 просила суд: визнати кредитний договір від 01 серпня 2006 року припиненим у звʼязку з його виконанням; визнати договір застави рухомого майна від 01 серпня 2006 року припиненим у звʼязку з припиненням забезпеченого заставою зобовʼязання з 08 жовтня 2011 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ренійського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2016 рокупозов ОСОБА_4 задоволено.
Визнано кредитний договір від 01 серпня 2006 року, укладений із ОСОБА_4,припиненим у звʼязку із його виконанням з 08 жовтня 2011 року.
Визнано договір застави рухомого майна від 01 серпня 2006 року, укладений із ОСОБА_4,припиненим у звʼязку із припиненням забезпеченого заставою зобовʼязання з 08 жовтня 2011 року.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 здійснила дострокове погашення кредиту сплатою банку грошових коштів у сумі 85 492,59 грн, додаткових угод до кредитного договору ОСОБА_4 не підписувала. Пославшись на те, що банки повинні отримати письмове підтвердження про ознайомлення з інформацією про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що банки не вправі змінювати процентну ставку за кредитом у звʼязку з волевиявленням однієї із сторін, вважаючи порушеними права ОСОБА_4, як споживача, суд дійшов висновку про порушення ПАТ КБ "ПриватБанк" майнових прав (умов кредитного договору, договірних зобовʼязань) ОСОБА_4 і чинного законодавства.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 15 червня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено.
Рішення Ренійського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2016 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_4 не надала суду належних та допустимих доказів відсутності у неї заборгованості за кредитним договором від 01 серпня 2006 року. Суд вважав, що встановлення факту відсутності заборгованості за кредитним договором потребує спеціальних згань, однак економічна експертиза у справі не проводилась, а, відтак, доводи ОСОБА_4 у тій частині, що сплата 85 708,53 грн. є виконанням зобовʼязання у повному обсязі ґрунтується на припущеннях, що суперечить положенням частини 4 статті 60 ЦПК України 2004 року.
При цьому апеляційний суд дійшов висновку, що банк повідомив позичальника про збільшення відсоткової ставки з 01 лютого 2009 року листом, який було направлено на адресу позичальника, тому збільшив відсоткову ставку у визначеному договором порядку. Таке рішення прийнято банком 08 січня 2009 року, тобто до внесення змін у статтю 1056-1 ЦК України, якою встановлено заборону банку змінювати розмір процентної ставки в односторонньому порядку.
Заборгованість ОСОБА_4 станом на 18 січня 2017 року становить 106 514,34 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду та залишити у силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд надав неправильну правову оцінку наданим банком доказам, а саме випискам з рахунку позичальника. Вважає, що з наданих виписок по рахунку вбачається, що банк не змінював відсоткову ставку в 2009 році, а станом на 28 травня 2013 року у неї не було заборгованості.
Посилається на те, що банк не надав належних доказів, що він повідомив її про збільшення розміру відсоткової ставки, тому таке збільшення вважає неправомірним. При цьому посилається на частину третю статті 1056-1 ЦК України, якою встановлено, що умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відзив на касаційну скаргу відповідач до суду не подав.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права