ПОСТАНОВА
Іменем України
19 квітня 2019 року
Київ
справа №820/1528/18
адміністративне провадження №К/9901/67117/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у Харківській області
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року (колегія суддів: головуючий суддя - Бартош Н.С., судді - Мінаєва О.М., Макаренко Я.М.)
у справі №820/158/18
за позовом ОСОБА_2
до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області
про скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2018 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась в Харківський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області, в якому просила скасувати податкове повідомлення-рішення №301714-13 від 21.11.2017.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона звільнена від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки є інвалідом ІІ групи.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року адміністративний позов залишено без задоволення. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідача, з огляду на те, що позивач є власником обʼєкту нерухомого майна, що підпадає під визначення обʼєкта справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та вказав, що позивачем не надано суду доказів того, що на час прийняття спірного податкового повідомлення - рішення вона мала статус інваліда ІІ групи, крім того вказані обставини не були повідомлені контролюючому органу.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено: скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби України №301714-13 від 21.11.2017.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції, пославшись на наявну в матеріалах справи копію пенсійного посвідчення, виходив з того, що позивач у відповідності до п. 3 рішення Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області №18 від 06.02.2015 звільнена від оподаткування обʼєктів житлової нерухомості, оскільки є особою, якій встановлено ІІ групу інвалідності.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права просив її скасувати та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду 10 липня 2018 року. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про правомірність визначення позивачу грошового зобовʼязання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки та вказує, що остання є платником цього податку.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 345 КАС України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вирішила за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач є власником житлового будинку загальною площею 634, 5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 23.06.2010 №761.
21.11.2017 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №301714-13, яким ОСОБА_2 визначено суму грошового зобовʼязання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік у розмірі 29 371,70 грн.
Вважаючи протиправним зазначене податкове повідомлення - рішення, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають в звʼязку з наступним.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією та Податковим кодексом України (далі -ПК України) в редакціях, що були чинними на момент їх виникнення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовʼязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовʼязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон №71-VIII) було запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.
Відповідно до пп. 1 п. 1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками обʼєктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Обʼєктом оподаткування є обʼєкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (266.2.1).