ПОСТАНОВА
Іменем України
18 квітня 2019 року
Київ
справа №804/1467/16
адміністративне провадження №К/9901/14098/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Гриціва М.І.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -
розглянув у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року (суддя Турлакова Н.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року (суддя Юрко І.В.) у справі № 804/1467/16 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Реєстраційної служби Покровського району управління юстиції Дніпропетровської області, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Проснянський гірничо-збагачувальний комбінат", про визнання дій протиправними та зобовʼязання вчинити дії, -
встановив:
Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 21 червня 2016 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строків звернення до суду відмовив і залишив без розгляду позовну заяву ОСОБА_1
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 01 серпня 2016 року подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржену ухвалу.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26 серпня 2016 року залишив апеляційну скаргу без руху і надав строк (протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху) для усунення недоліків апеляційної скарги, як-от: надати суду апеляційної інстанції докази на підтвердження поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд виходив з того, що копію ухвали від 21 червня 2016 року позивач отримав 19 липня 2016 року, останнім днем подання апеляційної скарги від дати її отримання є 25 липня 2016 року, а саме подання апеляційної скарги відбулося після цієї дати - 01 серпня 2016 року.
Копію ухвали апеляційного суду від 26 серпня 2016 року апелянт отримав 05 вересня 2016 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
19 вересня 2016 року ОСОБА_1 надіслав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій зазначив, що поштове відправлення, яке містило ухвалу суду від 21 червня 2016 року, зі штрихкодовим ідентифікатором ШКИ5260000565920, він отримав 26 липня 2016 року. На підтвердження таких тверджень покликався на лист від 14 вересня 2016 року поштового відділення за місцем проживання, якій долучав до заяви, та записи книги для запису рекомендованих поштових відправлень та повідомлень.
З огляду на те, що матеріали справи підтверджують отримання скаржником копії оскарженого судового рішення 19 липня 2016 року, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд відповідно до вимог частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; далі - КАС) ухвалою від 19 жовтня 2016 року відмовив у відкритті апеляційного провадження.
ОСОБА_1 не погодився із рішенням суду першої та апеляційної інстанцій і звернувся із касаційною скаргою про їх скасування та направлення справи до суду першої інстанції для подальшого розгляду по суті.
Скаржник вважає, що строк апеляційного оскарження він не пропустив з огляду на те, що оскаржена ухвала суду першої інстанції була направлена 05 вересня 2016 року, тобто фактично після закінченню строку на її оскарження. Вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив надані ним письмові докази на підтвердження цього твердження.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зʼясував обставини, на підставі яких було прийнято оскаржене рішення суду апеляційної інстанцій, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
Касаційний адміністративний суд - на той час Вищий адміністративний суд України, ухвалою від 09 листопада 2016 року відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року, про яку скаржник хоча і згадує в касаційній скарзі, проте жодних аргументів на користь її скасування не наводить.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VІІІ). З цієї дати набула чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Для її розгляду згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 лютого 2018 року визначено новий склад суду: суддю-доповідача Гриціва М.І. та колегію суддів.
Верховний Суд переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
За положеннями статті 211 КАС у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, в касаційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково, крім випадків, передбачених цим Кодексом
Аналогічні за змістом норми закріплені в статті 328 КАС у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року.
Частиною пʼятою статті 214 КАС у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року встановлено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі також у випадку, якщо справа не переглядалася в апеляційному порядку.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 333 КАС суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зі сказаного можна підсумувати, що скаржник оскаржив рішення суду першої інстанції, яке не було предметом перегляду суду апеляційної інстанції. Фактична відсутність апеляційного розгляду справи робить неможливим касаційний перегляд суду рішення першої інстанції на підставі закону. Своєю чергою відсутність апеляційного перегляду справи мала би бути підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі. Натомість, як мовилось вище, суд касаційної інстанції відкрив провадження про перегляд рішення суду першої інстанції за відсутності для цього законних процесуальних підстав. Виправити описану ситуацію шляхом закриття касаційного провадження не можна, позаяк процесуальний закон не встановлює такої підстави закриття провадження як помилкове (безпідставне чи якихось інших схожих причин) відкриття касаційне провадження.