ПОСТАНОВА
Іменем України
18 квітня 2019 року
Київ
справа №804/4353/16
адміністративне провадження №К/9901/987/19
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" (далі - ТОВ "Оптімус Плюс") звернулось до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 06 квітня 2016 року № 0000264700.
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що позивач спірне податкове повідомлення-рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, з огляду на необґрунтованість та безпідставність висновків відповідача щодо порушення ТОВ "Оптімус Плюс" строків надходження на валютні рахунки позивача виручки за зовнішньоекономічними контрактами.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року у позові відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надходження коштів у вигляді валютної виручки за зовнішньоекономічними контрактами № 35/370/4 від 03 квітня 2015 року, № 35/361/4 від 18 березня 2015 року, № 2/7 від 17 квітня 2014 року, укладеними ТОВ "Оптімус Плюс" з UAB "Aliejynas" (Вільнюс, Литва) на розподільчий рахунок позивача № 26030050004052 в уповноваженому банку не є датою повернення коштів резидентові. Такою датою вважається надходження коштів на поточний рахунок позивача.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з протиправності спірного податкового повідомлення-рішення внаслідок того, що датою зарахування валютної виручки вважається зарахування її на відповідний валютний рахунок. Подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, у тому числі і з використанням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України в перерахунку на національну валюту і не може вважатись первинним надходженням коштів внаслідок виконання зовнішньоекономічних контрактів.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне зʼясування обставин справи. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням акта перевірки та заперечень проти адміністративного позову.
Відзив на вказану касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Оптімус Плюс" з питань дотримання вимог валютного законодавства України за період з 17 грудня 2014 року по 14 березня 2016 року на підставі повідомлень ПАТ КБ "Приватбанк" від 04 вересня 2015 року № Е.21.0.0.0/4-65486, від 08 жовтня 2015 року № Е.21.0.0.0/4-71699 про порушення строків розрахунків по операціям у сфері зовнішньоекономічної діяльності при виконанні контрактів від 03 квітня 2015 року № 35/370/4, від 18 березня 2015 року № 35/361/4, від 17 грудня 2014 року № 2/7, за результатами якої складено акт № 53/28-01-47-36726843 від 23 березня 2016 року, яким встановлено порушення позивачем статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", а саме, зарахування валютної виручки на рахунок ТОВ "Оптімус Плюс", відкритий в уповноваженому банку, з порушенням граничних строків, а саме:
по контракту від 03 квітня 2015 року № 35/370/4 - з 06 вересня 2015 року по 07 вересня 2015 року (2 дні), валютні цінності у розмірі 12719,68 дол. США. або 280031,04 грн.;
по контракту від 18 березня 2015 року № 35/361/4 - з 06 вересня 2015 року по 07 вересня 2015 року (2 дні), валютні цінності у розмірі 2194739,14 дол. США або 47625839,34 грн.;
по контракту від 17 грудня 2014 року № 2/7 - протягом 20 серпня 2015 року (1 день), валютні цінності у розмірі 17860,23 дол. США або 392031,94 грн., протягом 07 вересня 2015 року (1 день) - валютні цінності у розмірі 23459,03 дол. США або 830675,35 грн. по взаєморозрахункам із нерезидентом - UAB "Aliejynas" (Вільнюс, Литва).
Податковий орган дійшов висновку, що надходження коштів у вигляді валютної виручки за зовнішньоекономічними контрактами № 35/370/4 від 03 квітня 2015 року, № 35/361/4 від 18 березня 2015 року, № 2/7 від 17 грудня 2014 року, укладеними ТОВ "Оптімус Плюс" з UAB "Aliejynas" (Вільнюс, Литва) на розподільчий рахунок позивача № 26030050004052 в уповноваженому банку не є датою повернення коштів резидентові. Такою датою вважається надходження коштів на поточний рахунок позивача.
На підставі акта перевірки № 53/28-01-47-36726843 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № № 0000264700 від 06 квітня 2016 року, згідно з яким позивачеві нараховане грошове зобовʼязання за платежем "пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобовʼязань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства" у сумі 294317,41 грн.
Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Частиною четвертою статті 1 вказаного Закону передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.
Постановами Правління Національного банку України від 03 червня 2015 року № 354 та від 03 вересня 2015 року № 581 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" визначено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.