ПОСТАНОВА
Іменем України
19 квітня 2019 року
Київ
справа №821/527/16
адміністративне провадження №К/9901/12343/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Херсонського міського Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року (головуючий суддя Золотніков О.С., судді - Осіпов Ю.В., Скрипниченко В.О.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Херсонського міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про стягнення грошового забезпечення та зобовʼязання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Херсонського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі - Херсонське МУ УМВС України в Херсонській області) та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі - УМВС України в Херсонській області), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив: стягнути з Херсонського МУ УМВС України в Херсонській області грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 7 листопада 2015 року по 21 березня 2016 року у розмірі 11626,20 грн, зобовʼязати УМВС України в Херсонській області зарахувати позивачу період з 7 листопада 2015 року по 21 березня 2016 року до вислуги років для призначення пенсії.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Херсонського МУ УМВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 7 листопада 2015 року по 20 березня 2016 року у розмірі 11626,20 грн, без врахування утримання податків та інших обовʼязкових платежів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням апеляційної інстанції, Херсонське МУ УМВС України в Херсонській області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду апеляційної інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог та у цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 січня 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом УМВС України в Херсонській області від 6 листопада 2015 року №411 о/с згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ ОСОБА_2 звільнено з 6 листопада 2015 року з посади інспектора дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного поста №4 батальйону дорожньо-патрульної служби ДАІ з обслуговування стаціонарних постів та забезпечення супроводження УМВС (м. Херсон).
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2016 року у справі №821/3755/15-а частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до УМВС України в Херсонській області. Визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України від 6 листопада 2015 року №411 о/с в частині звільнення позивача з посади інспектора дорожньо-патрульної служби взводу обслуговування стаціонарного поста №4 батальйону дорожньо-патрульної служби ДАІ з обслуговування стаціонарних постів та забезпечення супроводження УМВС (м. Херсон) за скороченням штатів.
У звʼязку з тим, що постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2016 року у справі №821/3755/15-а набрала законної сили, вимога про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачем не заявлялася та судом не вирішувалася, то ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 7 листопада 2015 року по 21 березня 2016 року.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, у звʼязку з тим, що останньому при звільненні було виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі, що перевищує розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що враховуючи постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2016 року, якою ОСОБА_2 поновлено на посаді, в останнього виникло право на звернення до суду із вимогою про виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Судом в обґрунтування рішення також зазначено, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідачем оскаржується рішення суду апеляційної інстанції лише в частині позовних вимог які були задоволені, тому оскаржуване рішення судом касаційної інстанції перевіряються лише в цій частині в межах доводів та вимог касаційної скарги.