1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

Іменем України



18 квітня 2019 року

Київ

справа №2240/2333/18

адміністративне провадження №К/9901/1798/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Бившевої Л.І., Васильєвої І.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу

Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області

на постанову

Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року (колегія у складі суддів: Т.В. Іваненко, К.С. Франовська, Л.В. Кузьменко)

у справі

2240/2333/18

за позовом

ОСОБА_3

до

Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,


ВСТАНОВИВ:



ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області №2664312872-2016 від 13 квітня 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю та необґрунтованістю спірного податкового повідомлення-рішення. Позивачем зазначено, що 06 лютого 2014 року придбав легковий автомобіль Lexus GX 460 (універсал В легковий), 2011 року випуску (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу зазначено 2012 рік випуску), з двигуном внутрішнього згорання обʼємом 4.7 л, бензин, не може бути обʼєктом оподаткування транспортного податку з фізичних осіб за податковий період 2016 рік, оскільки з року випуску автомобіля минуло 5 років. Позивач також вказує, що середньоринкова вартість належного йому автомобіля становить менше ніж 750 мінімальних заробітних плати станом на 01 січня 2016 року. Отже, з урахуванням викладеного, на думку позивача, належний йому автомобіль не є обʼєктом оподаткування транспортним податком, а отже винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення №2664312872-2016 від 13 квітня 2018 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року, у задоволені позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з безпідставності позовних вимог, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем у межах та спосіб передбачених Конституцією та Законами України.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року скасовано рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року та прийнято нову постанову, якою позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області №2664312872-2016 від 13 квітня 2018 року.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що належний позивачу автомобіль не є обʼєктом оподаткування у відповідності до статті 267 Податкового кодексу України, адже вимоги цієї статті не розповсюджуються на позивача як власника легкового автомобіля у 2016 році, оскільки відповідно до митної декларації №125000040/2011/113464 від 20 жовтня 2011 року, роком випуску автомобіля зазначено - 2011 рік, а відтак, 2016 рік є шостим роком його експлуатації.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись, на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування касаційної скарги зазначено, що автомобіль, який належить позивачу на праві приватної власності є обʼєктом та базою оподаткування транспортним податком у 2016 році за змістом статті 267 Податкового кодексу України.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є власником транспортного засобу LEXUS GX 460, з обʼємом двигуна 4608 куб.см, бензин, AT, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2.

13 квітня 2018 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №2664312872-2016 від 13 квітня 2018 року, яким визначено ОСОБА_3 податкове зобовʼязання зі сплати транспортного податку за 2016 рік в сумі 25000 грн.

Отримавши вказане податкове повідомлення-рішення, позивач звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області із заявою про проведення звірки даних по сплаті транспортного податку в якій вказував, що зареєстрований за ним автомобіль випущений в 2011 році, а не в 2012 році, як це вказано в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу.

У відповідь на заяву позивач отримав лист відповідача №15581/10/22-01-13-05 від 18 червня 2018 року, в якому повідомлялось, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру МВС про власників, реєстрацію та перереєстрацію автомобілів, отриманої від Регіонального сервісного центру МВС у Хмельницькій області зареєстрований за ОСОБА_3 легковий автомобіль LEXUS GX 460, обʼємом двигуна 4608 VIN - код НОМЕР_1, який реєструвався на імʼя ОСОБА_3, випущений саме в 2012 році, тому Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області податкове повідомлення-рішення №2664312872-2016 від 13 квітня 2018 року залишено без змін.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовʼязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовʼязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України).

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким згідно зі статтею 267 ПК України введено новий транспортний податок.

Відповідно до пункту 10.2 статті 10 ПК України місцеві ради обовʼязково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада обʼєднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обовʼязковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України).

Водночас, 24 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", що набрав чинності 01 січня 2016 року (далі - Закон №909-VIII), яким внесено зміни у Податковий кодекс України щодо обʼєкту оподаткування транспортним податком.

Згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України (в редакції Закону від 24 грудня 2015 року № 909-VIII) обʼєктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше пʼяти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.


................
Перейти до повного тексту