ПОСТАНОВА
Іменем України
19 квітня 2019 року
Київ
справа №534/257/17
адміністративне провадження №К/9901/30013/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Білоуса О.В.,
суддів - Данилевич Н.А., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції на постанову Комсомольського міського суду Полтавської області від 22 червня 2017 року (головуючий суддя - Куц Т.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Подобайло З.Г., судді - Тацій Л.В., Григорова А.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Скоробагатько Андрія Олексійовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
У С Т А Н О В И В:
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до поліцейського роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Скоробагатька А.О. (далі - інспектор Скоробагатько А.О.) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, в якому просила:
- визнати протиправними дії інспектора Скоробагатька А.О. щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності;
- визнати протиправною та скасувати постанову від 10 лютого 2017 року АР № 813703 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. за частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 10 лютого 2017 року, керуючи автомобілем "MAZDA CX-7", номерний знак "НОМЕР_1", була зупинена інспектором Скоробагатьком А.О., яким винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення підпункту 14.6 (б) Правил дорожнього руху України. У вказаній постанові зазначено, що позивач здійснила обгін на залізничному переїзді. ОСОБА_1 вважає вказану постанову безпідставною та винесеною з порушенням порядку притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки Правил дорожнього руху не порушувала.
Постановою Комсомольського міського суду Полтавської області від 22 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправною та скасовано постанову від 10 лютого 2017 року АР № 813703 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. за частиною другою статті 122 КУпАП;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції (далі - УПП у місті Кременчуці ДПП) звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови є помилковими. Вчинення позивачем адміністративного правопорушення зафіксоване на відеозаписі з нагрудної відеокамери патрульного поліцейського, однак вказані докази безпідставно не були враховані судами попередніх інстанцій. При цьому, постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, винесена з дотриманням порядку та відповідає вимогам, встановленим КУпАП. УПП у місті Кременчуці ДПП зазначило, що суди дійшли до неправильного висновку про порушення відповідачем порядку притягнення позивача до адміністративної відповідальності, у звʼязку із тим, що відповідно до статті 258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення у даній категорії справ не складається, а розгляд справи здійснюється на місці вчинення правопорушення.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 лютого 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Данилевич Н.А., Стрелець Т.Г.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 лютого 2017 року відповідачем, стосовно позивача, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії АР № 813703, якою ОСОБА_1 визнано винною за частиною другою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн.
У постанові зазначено, що 10 лютого 2017 року о 12 год. 45 хв. на автодорозі Кременчук-Горішні Плавні, водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем "MAZDA CX-7", номерний знак "НОМЕР_1", здійснила обгін на залізничному переїзді, чим порушила підпункт 14.6 (б) Правил Дорожнього Руху України.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що правомірність винесення оскаржуваної постанови відповідачем не доведено. Суди зазначили, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, а тому притягнення її до відповідальності є необґрунтованим та протиправним. Крім того, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що відповідачем у порушення вимог статті 258 КУпАП не складався протокол про адміністративне правопорушення. Також, суди посилалися на рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду частково погоджується із зазначеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій, враховуючи наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в звʼязку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і обʼєктивне зʼясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обовʼязок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення зʼясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обʼєктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобовʼязані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.