ПОСТАНОВА
Іменем України
18 квітня 2019 року
Київ
справа №804/6725/16
адміністративне провадження №К/9901/31779/18
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Дніпроважмаш" (далі - ПАТ "Дніпроважмаш") звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС від 15 вересня 2016 року №0000974002.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що висновки податкової перевірки є хибними, такими, що не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у звʼязку з невірним застосуванням норм податкового та цивільного законодавства, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте податковим органом без достатніх на те правових підстав.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року, позов задоволено. Визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби від 15 вересня 2016 року №0000974002.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що допущення платником помилок під час перерахування сум з земельного податку на бюджетний казначейський рахунок в строк, встановлений Податковим кодексом України, має кваліфікуватися як дія, хоч й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника при сплаті вищевказаних зобовʼязань, не можуть бути підставою для застосування штрафів та нарахування пені, передбачених статтею 126 Податкового кодексу України.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне зʼясування обставин справи. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його апеляційної скарги.
Окрім того, контролюючим органом було подано клопотання, в якому висловлено прохання здійснити процесуальне правонаступництво шляхом заміни Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на її правонаступника - Дніпропетровське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.
Відзив або заперечення на вказану касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у вересні 2016 року контролюючим органом проведено камеральну перевірку ПАТ "Дніпроважмаш" з питань своєчасності сплати до бюджету земельного податку за червень 2016 року, за результатами якої складено акт №541/28-01-40-02-00168076 від 08 вересня 2016 року.
21 вересня 2016 року на адресу ПАТ "Дніпроважмаш" надійшло оскаржуване податкове-повідомлення-рішення від 15 вересня 2016 року № 0000974002, яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобовʼязання з земельного податку, визначеного пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, та на підставі статті 126 Податкового кодексу України, за затримку на 18 календарних днів сплати грошового зобовʼязання в сумі 744862, 18 грн. зобовʼязано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 74486,22 грн.
Відповідно до акта перевірки, при граничному терміні сплати 30 липня 2016 року фактична сплата здійснена 18 серпня 2016 шляхом перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший у сумі 744864, 15 грн. (платіжне доручення № 137), тобто із затримкою сплати на 18 календарних днів.
Судами також встановлено, що 29 липня 2016 року ПАТ "Дніпроважмаш" відповідно до платіжного доручення № 11153 сплатило до бюджету 744864,15 грн., зазначивши необхідні код бюджетної класифікації та призначення платежу. Проте, внаслідок технічної помилки, а саме було невірно вказано бюджетний рахунок вказані кошти були зараховані як військовий збір.
Одразу ж після виявлення вказаної помилки, ПАТ "Дніпроважмаш" листом № 65-115 від 02 серпня 2016 року звернулось до контролюючого органу з проханням перерахувати сплачену суму на необхідний бюджетний рахунок, що і було зроблено 18 серпня 2016 року.
Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обовʼязку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, податкове зобовʼязання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобовʼязаний самостійно сплатити суму податкового зобовʼязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилом пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо латник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобовʼязання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.