ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/7783/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників сторін:
скаржника - адвокат Пащенко В.В.
відповідача - адвокат Корчагін М.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛОДАР" Макового О.В.
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 24.01.2019
у складі колегії суддів: Остапенка О.М. (головуючого), Грека Б.М., Отрюха Б.В.
та на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 22.10.2018
у складі судді: Чеберяка П.П.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛОДАР"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тутковський Інтегровані Рішення"
про визнання недійсними договорів
в межах справи № 910/12311/16
за заявою Дочірнього підприємства "Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛОДАР"
про банкрутство,-
ВСТАНОВИВ:
1. У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/12311/16 про банкрутство ТОВ „Володар", провадження у якій порушено ухвалою суду від 28.09.2016.
2. Постановою Господарського суду міста Києва від 21.05.2018 ТОВ „Володар" визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Макового О.В.
3. 15.06.2018 ліквідатор банкрута Маковий О.В. звернувся до суду з позовом до ТОВ „Тутковський Інтерговані Рішення" про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги від 16.06.2015 за договорами про закупівлю послуг №40-02 та № 40-36 від 03.05.2012, укладених між позивачем та відповідачем., з підстав того, що умови даних договорів не були спрямовані та не могли привести до настання реальних наслідків, були укладені позивачем під впливом тяжких обставин та вкрай невигідних умовах.
4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2018, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2018, матеріали справи № 910/7783/18 за позовом заяви ТОВ „Володар" передано до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи № 910/12311/16 про банкрутство ТОВ „Володар".
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції
5. За наслідками розгляду заявлених вимог ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
6. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ „Володар" в особі ліквідатора звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 у даній справі апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишено без змін.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
8. 22.02.2019 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛОДАР" Маковий О.В. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою від 22.02.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 у справі № 910/7783/18 в межах справи № 910/12311/16, підтвердженням чого є накладна відділення поштового звʼязку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 910/7783/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 06.03.2019.
10. Ухвалою Верховного Суду від 12.03.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 910/7783/18 за касаційною скаргою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛОДАР" Макового О.В. від 22.02.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 в межах справи № 910/12311/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛОДАР"; призначено розгляд касаційної скарги на 10.04.2019 об 11 год. 15 хв.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.
11. Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ТОВ „Володар" в особі ліквідатора подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення яким позов задовольнити та визнати недійсними з моменту їх укладення договори відступлення права вимоги від 16.06.2015 за договорами про закупівлю послуг №40-02 та № 40-36 від 03.05.2012.
12. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
12.1 На момент укладення договорів відступлення права вимоги у ТОВ "Володар" були відсутні оригінали договорів № 40-02 та № 40-36, а відтак виконання умов договорів відступлення права вимоги не було спрямовано та не могло привести до настання реальних правових наслідків.
12.2 Наявність кримінального провадження № 12014000000000135 щодо ТОВ "Володар", яке було відкрито на момент укладення договорів відступлення права вимоги є тяжкою обставиною, яка змусила ТОВ "Володар" укласти такі договори.
13. Представник скаржника в судовому засіданні підтримав касаційну скаргу з підстав викладених в ній.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
14. Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу в якому останній просить відмовити в її задоволенні
15. Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти касаційної скарги з підстав викладених у відзиві.
Позиція Верховного Суду
16. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
17. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обовʼязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
18. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
19. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
19.1 16.06.2015 між позивачем та ТОВ „Надра Інтегровані Рішення", правонаступником якого є відповідач, було укладено договори відступлення права вимоги за договором про закупівлю послуг № 40-02 від 03.05.2012 та договором про закупівлю послуг № 40-36 від 03.05.2012 (надалі договори № 40-02 та № 40-36).
19.2 Відповідно до п. 1.1. договорів відступлення права вимоги, на умовах цих договорів первісний кредитор (ТОВ "Володар") передає свої права (відступає права вимоги), а новий кредитор (ТОВ "Надра Інтегровані Рішення") набуває усі права первісного кредитора по Договору № 40-02 про надання послуг: консультативні послуги в наукових і технічних галузях, суміжних з будівництвом, проведення першочергових геологорозвідувальних робіт на нафту і газ (Детальні багатокомпонентні 2D сейсморозвідувальні дослідження на Краснопопівському підземному сховищі газу), а також права набуває усі права первісного кредитора по Договору № 40-36 про надання послуг: консультативні послуги в наукових та технічних галузях, суміжних з будівництвом, проведення першочергових геологорозвідувальних робіт на нафту і газ (прогнозування нафтогазоперспективних структур в центральній частині Дніпровсько-Донецької западини).
19.3 Пунктами 1.2. договорів встановлено, що правами для цілей цих договорів розуміють усі існуючі права вимоги кредитора до Публічного акціонерного товариства „НАК „Нафтогаз України" (боржника) у обсягах та на умовах що існують на момент відступлення, в т.ч. право вимоги грошових та інших зобовʼязань по Основним договорам (договори № 40-02 та № 40-36).
19.4 Згідно п. 2.1. договорів відступлення права вимоги заборгованості за основними договорами до боржника новому кредитору здійснюється без компенсації Первісному кредитору вартості такої заборгованості.
19.5 Відповідно до п. 3.3. договорів, внаслідок передачі (відступлення) за цими Договорами новому кредитору права первісного кредитора по основним договорам відбувається заміна кредитора у зобовʼязанні та новий кредитор набуває усіх прав первісного кредитора, зокрема, права вимагати від боржника усіх грошових та інших зобовʼязань.
19.6 Пунктом 4.1. договорів визначено, що первісний кредитор зобовʼязаний передати новому кредитору документи, що підтверджують права вимоги до боржника протягом трьох робочих днів з дня підписання цих договорів.
20. Судом також встановлено наявність ряду судових рішень про задоволення позовних вимог відповідача та стягнення з ПАТ „НАК „Нафтогаз України" заборгованості, права вимоги щодо якої відповідач набув від позивача на підставі оспорюваних договорів про відступлення права вимоги. Зазначені судові рішення набули чинності та в встановленому законом порядку не скасовані.
21. Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 29.02.2016 у справі № 910/32578/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 10.08.2016, позов ТОВ „Тутковський інтегровані рішення" задоволено повністю і стягнуто на користь останнього заборгованість за Договором № 40-36.
22. Також, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 у справі № 910/32579/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2017 та постановою Верховного Суду від 28.03.2018 позов ТОВ „Тутковський інтегровані рішення" задоволено повністю і стягнуто на користь останнього заборгованість за Договором № 40-02.
23. Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами було розглянуто справи про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги, в тому числі з підстав фіктивності договорів та в задоволенні позовних вимог було відмовлено, зокрема:
- рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2016 у справі №910/6094/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2016, відмовлено у задоволенні позову з ПАТ „НАК „Нафтогаз України" до ТОВ „Володар" та ТОВ „Тутковський інтегровані рішення" про визнання недійсними договору відступлення права вимоги за договором № 40-36;
- рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2016 у справі № 910/6096/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2016, відмовлено у задоволенні позову з ПАТ „НАК „Нафтогаз України" до ТОВ „Володар" та ТОВ „Тутковський інтегровані рішення" про визнання недійсними договору відступлення права вимоги за договором № 40-02;
- рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2017 у справі № 910/9195/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 та постановою Верховного Суду від 27.02.2018, відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ „НАК „Нафтогаз України" до ТОВ „Володар", третя особа - ТОВ „Тутковський інтегровані рішення" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором № 40-02;
- ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 у межах справи про банкрутство № 910/12311/16 ТОВ „Володар", залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 04.07.2017, відмовлено у задоволенні позову ПАТ „НАК „Нафтогаз України" до ТОВ „Володар" та ТОВ „Тутковський інтегровані рішення" про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги за договорами № 40-36 та № 40-02.
24. Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
25. Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
26. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
27. Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
28. Згідно частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субʼєкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.