ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 913/99/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,
учасники справи:
позивач - Фізична особа-підприємець Зеленський Іван Васильович
представник позивача - не зʼявився
відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Луганській області
представник відповідача - Класс Я. В.
третя особа - Новопсковська районна державна адміністрація Луганської області
представник третьої особи - не зʼявився
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Зеленського Івана Васильовича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 (головуючий суддя Слободін М. М., судді Гетьман Р. А., Сіверін В. І.) у справі Господарського суду Луганської області за позовом Фізичної особи-підприємця Зеленського Івана Васильовича до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області про визнання договору оренди землі поновленим та визнання додаткової угоди укладеною,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. 17.02.2018 Фізична особа-підприємець Зеленський Іван Васильович (далі - Позивач) звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (далі - Відповідач), третя особа - Новопсковська районна державна адміністрація Луганської області, з позовом про визнання поновленим договору оренди землі від 07.10.2011 (державна реєстрація від 10.02.2012 за № 442330004000951), площею 11,9 га (далі - Договір), в тому числі сіножаті: 11,9 га, кадастровий номер земельної ділянки: 4423383200:12:007:0055, сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населеного пункту, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в межах Можняківської сільської ради Новопсковського району Луганської області; визнання укладеною між Позивачем та Відповідачем додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 07.10.2011 (державна реєстрація від 10.02.2012 за № 442330004000951), площею 11,9 га, в тому числі сіножаті: 11,9 га, кадастровий номер земельної ділянки: 4423383200:12:007:0055, сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населеного пункту, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в межах Можняківської сільської ради Новопсковського району Луганської області.
1.2. Позовна заява мотивована тим, що після закінчення терміну дії Договору Позивач продовжує користуватися земельною ділянкою, вчасно сплачувати оренду плату, відкрито користуватися правами орендаря, тому має право на поновлення Договору відповідно до частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі".
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1. 18.06.2018 Господарський суд Луганської області (суддя Корнієнко В. В.) прийняв рішення, яким позов задовольнив повністю; визнав поновленим Договір оренди земельної ділянки площею 11,9 га, в тому числі сіножаті: 11,9 га, кадастровий номер земельної ділянки: 4423383200:12:007:0055, сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населеного пункту, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в межах Можняківської сільської ради Новопсковського району Луганської області; визнав укладеною між Позивачем та Відповідачем додаткову угоду про поновлення Договору оренди земельної ділянки площею 11,9 га, в тому числі сіножаті: 11,9 га, кадастровий номер земельної ділянки: 4423383200:12:007:0055, сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населеного пункту, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в межах Можняківської сільської ради Новопсковського району Луганської області.
2.2. Судове рішення мотивоване тим, що Позивач продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку Договору оренди, належним чином виконує обовʼязки орендаря за Договором, а письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні Договору оренди відсутнє, тому існують усі встановлені частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" підстави для поновлення Договору оренди. При цьому суд зазначив, що Позивач вирощував на орендованій земельній ділянці сільськогосподарські культури, отже використовував земельну ділянку за цільовим призначенням, так як ділянка передавалась в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Також зазначив, що умова про страхування обʼєкта оренди не є істотною умовою договору (частина перша статті 15 Закону України "Про оренду землі"), крім того сторони домовились, що витікає зі змісту пункту 34 Договору оренди, по суті про необовʼязковість страхування обʼєкта орендарем, а з відповідною вимогою про страхування обʼєкта оренди орендодавець до Позивача не звертався, тому суд не вважає зазначену обставину таким порушенням Договору, що унеможливлює його поновлення на той самий строк і на тих самих умовах.
3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
3.1. 04.02.2019 Східний апеляційний господарський суд прийняв постанову, якою скасував рішення Господарського суду Луганської області від 18.06.2018 та прийняв нове, яким у задоволенні позову відмовив.
3.2. Постанова суду мотивована тим, що правові підстави поновлення договору оренди можуть бути предметом дослідження судом після спливу місячного терміну, передбаченого частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі". Позивачем не виконано умови Договору оренди в частині цільового використання землі та необхідності страхування земельної ділянки. У звʼязку з відмовою Відповідача у поновленні Договору оренди з цих підстав, безпідставними є вимоги про поновлення Договору оренди земельної ділянки в порядку частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі".
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1. Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 скасувати повністю, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
4.2. Також звернувся з клопотанням про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке мотивоване тим, що справа становить для Скаржника значний інтерес та має виняткове значення, оскільки він є фізичною особою-підприємцем, вся діяльність якого базується виключно на використанні земельних ділянок для цілей товарного сільськогосподарського виробництва. Разом з цим на даний час існує неоднозначність правових позицій судів щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі", зокрема постанови Верховного Суду від 29.11.2017 у справі № 6-1291цс17, від 21.02.2018 у справі № 908/1164/17, від 21.02.2018 у справі № 917/772/17 та № 594/376/17-ц. Крім того, Верховним Судом розглядалась подібна справа № 913/879/17, яка була направлена на новий розгляд.
4.3. Підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначені частинами четвертою - шостою статті 302 ГПК України згідно з якими суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або обʼєднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, обʼєднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи субʼєктної юрисдикції. Враховуючи, що Скаржник не обґрунтував наявність передбачених процесуальним законом підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а, розглядаючи цю справу, Суд таких підстав не вбачає, зазначене клопотання задоволенню не підлягає.
5. Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
5.1. 29.03.2017 Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.
6. Доводи Скаржника, викладені у касаційній скарзі
6.1. Суд апеляційної інстанції не провів обґрунтоване дослідження доказів у справі, а також взяв до уваги доводи Відповідача про те, що Позивач неналежним чином виконував свої обовʼязки за Договором.
6.2. В апеляційній скарзі Відповідач помилково вказує на те, що земельна ділянка має цільове призначення сінокосіння, а апеляційний господарський суд необґрунтовано та неповно встановив обставини саме в частині цільового призначення земельної ділянки. Про неналежне виконання умов Договору Відповідач заявив вже після спливу строку його дії.
6.3. В порушення частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 3-312гс16, та не застосував частину шосту статті 33 Закону України "Про оренду землі". Натомість суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що існують передбачені зазначеною нормою підстави для поновлення Договору оренди.
6.4. Суд апеляційної інстанції порушив норми пункту 7 частини третьої статті 2 ГПК України, а також безпідставно поновив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яке вступило в законну силу, що свідчить про порушення вимог частини першої статті 256 ГПК України.
6.5. Апеляційний господарський суд проігнорував норми пункту 2 частини третьої статті 2 ГПК України щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки судове засідання 21.11.2018 проведено за відсутності Позивача та його представника, незважаючи на повідомлення поважних причин неявки.
6.6. Суд апеляційної інстанції проігнорував передбачені пунктом 4 частини третьої статті 2 ГПК України засади змагальності сторін, оскільки надав перевагу доказам, наданим Відповідачем, які, однак, не є допустимими, оскільки не засвідчені у встановленому порядку. Суд не взяв до уваги заяву свідка, яка відображає дійсні істотні обставини справи.
6.7. Суд допустив порушення статті 99 ГПК України, оскільки необґрунтовано відхилив клопотання про призначення у справі комплексної судової екологічно-ґрунтознавчої експертизи, яка б підтвердила відсутність посівів на земельній ділянці.
7. Доводи Відповідача викладені у відзиві на касаційну скаргу
7.1. Позивач не дотримався процедури поновлення Договору оренди, встановленої пунктом 8 Договору оренди та частиною другою статті 33 Закону України "Про оренду землі", отже не скористався своїм переважним правом на укладення Договору на новий строк, в результаті чого втратив своє переважне право на поновлення цього Договору на підставі частин першої - пʼятої статті 33 Закону України "Про оренду землі".
7.2. Відповідач 10.11.2017 заперечив щодо продовження землекористування земельною ділянкою, а саме повідомив Позивача про припинення договірних відносин у звʼязку з закінченням терміну дії Договору.
7.3. Наказом від 05.01.2018 № 7-сг Відповідач припинив дію Договору оренди та повернув земельну ділянку до земель запасу державної власності.
7.4. Здійснення Позивачем орендних платежів не є підставою для продовження Договору, термін дії якого закінчився 10.02.2017.
7.5. Апеляційний суд обґрунтовано встановив, що земельна ділянка використовувалась Позивачем не за цільовим призначенням. А порушення закону, допущене під час здійснення орендних правовідносин - порушення вимоги щодо цільового призначення земельної ділянки, не може мати тих самих наслідків поновлення договору оренди землі на підставі частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі".
7.6. Суд також встановив неналежне виконання Позивачем умов Договору, яке полягає у невиконанні обовʼязку щодо страхування земельної ділянки, що також свідчить про безпідставність вимог про поновлення Договору на підставі зазначеної норми.
7.7. Верховний Суд у постанові від 21.11.2018 у справі № 904/8549/17 щодо незасвідчених копій зазначив, що належне засвідчення незасвідчених копій документів не є поданням нових доказів у розумінні статті 80 ГПК України.
7.8. Заява свідка не засвідчена належним чином, її подано з порушенням приписів частини першої статті 267, статті 268, частини першої статті 269 ГПК України, а також не обґрунтовано причин неподання цього доказу до суду першої інстанції, тому суд першої інстанції правомірно відмовив у прийнятті цього доказу.
7.9. Також суд підставно відхилив клопотання про призначення експертизи з урахуванням приписів частини першої статті 99 ГПК України, пункту 1.6 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та проведення судових експертиз.
8. Встановлені судами обставини
8.1. На підставі розпорядження голови Новопсковської районної державної адміністрації від 17.05.2011 № 190 між Новопсковською районною державною адміністрацією (Третя особа) та Позивачем укладено Договір оренди, відповідно до якого Новопсковська райдержадміністрація передала Позивачу в оренду на 5 років земельну ділянку площею 11,9 га в тому числі сіножаті: 11,9 га. сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населеного пункту, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в межах Можняківської сільської ради (землі запасу).
8.2. Пунктом 8 Договору встановлено, що Договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
8.3. Відповідно до пунктів 2, 14, 15 Договору в оренду надана земельна ділянка площею 11,9 га сіножатей; цільове призначення земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення; земельна ділянка передана в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
8.4. Умовами збереження стану обʼєкта оренди є дотримання вимог протиерозійної організації території (пункт 16 договору).
8.5. Питання, повʼязані зі страхуванням обʼєкта оренди винесені у відокремлений Розділ Договору (пункти 32-34).