ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/6052/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної іпотечної установи на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 (головуючий суддя - Коротун О. М., судді Чорногуз М. Г., Тищенко А. І.) у справі Господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Державної іпотечної установи за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" про визнання договорів недійсними,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. 04.04.2016 Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" (далі - Позивач, Банк) звернулося до Державної іпотечної установи (далі - Відповідач, Установа), третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Третя особа-1, Фонд) з позовом про визнання недійсним договору застави майнових прав № Д-1.1/2014 від 04.09.2014, укладеного між Позивачем та Відповідачем (далі - Договір застави); визнання недійсним договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) № Д-1.2/2014 від 04.09.2014, укладеного між Позивачем та Відповідачем (далі - Договір відступлення).
1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході перевірки уповноваженою особою Банку зазначених Договорів виявлено численні порушення законодавства України та обмежень, встановлених Національним банком України, у звʼязку з чим прийнято рішення, оформлене протоколом від 22.09.2015 № 54, відповідно до якого вказані правочини є нікчемними на підставі пунктів 1, 5, 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
2. Короткий зміст судових рішень по суті
2.1. 15.11.2016 Київський апеляційний господарський суд (головуючий суддя Руденко М. А., судді Буравльов С. І., Дідиченко М. А.) прийняв постанову, залишену без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.02.2017 (головуючий суддя Євсіков О. О., судді Кролевець О. А., Самусенко С. С.), якою апеляційну скаргу Банку задовольнив; рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 скасував та прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив повністю; визнав недійсними Договір застави та Договір відступлення.
2.2. Прийняті у справі судові рішення мотивовані тим, що Договір застави та Договір відступлення укладені всупереч вимогам постанови Національного банку України № 348/БТ, яка була отримана Позивачем у встановленому законом порядку та була обовʼязковою для виконання, в період існування у Банку відповідних заборон, зокрема щодо здійснення кредитних операцій, операцій щодо зміни та реалізації заставленого майна за наданими кредитами без погодження з представником Національного банку України. В умовах Договору застави та Договору відступлення не визначено строків виконання зобовʼязань Позивачем перед Відповідачем. Умовами Договору застави оплата за таке відступлення не передбачена. Таким чином, уклавши спірні Договори, Позивач взяв на себе зобовʼязання щодо виконання грошових вимог Відповідача у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність". Відповідач є кредитором Позивача за договором банківського рахунку від 27.02.2013 № 26/995-070 (далі - Договір банківського рахунку), який є публічним договором, однак в даному випадку Відповідачу шляхом укладення Договорів застави та відступлення надано перевагу, адже запропоновано лише безпосередньо йому вчинення вказаних правочинів на підставі індивідуального рішення Кредитного комітету Позивача, тобто умова про укладення Договорів застави (Договорів відступлення) як спосіб забезпечення виконання зобовʼязань за договорами банківського рахунку не пропонувалася публічно невизначеному колу осіб, зокрема, іншим клієнтам Позивача. Таким чином укладені з Відповідачем правочини ставлять інших кредиторів Позивача з аналогічними вимогами у невигідне становище, оскільки умови Договору застави та Договору відступлення, укладених для забезпечення виконання Позивачем зобовʼязань за Договором банківського рахунку, прямо передбачають передачу Відповідачу як кредитору та заставодержателю предметів застави (майнових прав за кредитними договорами), що в свою чергу свідчить про надання останньому переваг перед іншими кредиторами та суперечить пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і є ознакою нікчемності правочину, отже уповноважена особа правомірно встановила, що вказані Договори є нікчемними.
3. Короткий зміст заяви про накладення арешту
3.1. 10.08.2018 Відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з заявою, в якій просив накласти арешт на майнові права Позивача за кредитними договорами та договорами забезпечення до них, зокрема за кредитним договором № ВКЛ-2005880 від 09.06.2011, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" (далі - Третя особа-2) та Банком; кредитним договором № НКЛ-2005469/2 від 19.07.2012, укладеним між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" (далі - Третя особа-3); кредитним договором № ВКЛ-2005469/4 від 27.06.2013, укладеним між Банком та Третьою особою-3; кредитним договором № НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013, укладеним між Банком та Третьою особою-3.
3.2. Заява мотивована тим, що Відповідач є кредитором Банку за Договором банківського рахунку, вимоги якого акцептовані та включені до реєстру вимог кредиторів Банку на загальну суму 3 332 921 190,01 грн. Укладений між Банком та Відповідачем Договір банківського рахунку містить основну умову щодо оплати процентів за користування коштами, що відноситься до обовʼязкових умов при укладенні кредитного договору, отже цей Договір є договором змішаним, який включає в себе елементи кредитного договору.
4. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
4.1. 16.01.2019 ухвалою Північного апеляційного господарського суду відмовлено у задоволенні заяви Відповідача про накладення арешту на майно.
4.2. Ухвала суду мотивована тим, що, оскільки договір застави майнових прав від 04.09.2014, який визнано недійсним постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 у цій справі, забезпечував виконання зобовʼязань за Договором про відкриття та ведення саме кореспондентських рахунків, а не кредитного договору, застосувати до спірних правовідносин положення частини пʼятої статті 1057-1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та, відповідно, задовольнити заяву Відповідача в порядку пункту дванадцятого статті 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неможливо.
5. Короткий зміст вимог касаційної скарги
5.1. Відповідач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 та ухвалити постанову, якою накласти арешт на майнові права Банку за кредитними договорами та договорами забезпечення до них, зокрема за: кредитним договором № ВКЛ-2005880 від 09.06.2011, укладеним між Третьою особою-2) та Банком; кредитним договором № НКЛ-2005469/2 від 19.07.2012, укладеним між Банком та Третьою особою-3; кредитним договором № ВКЛ-2005469/4 від 27.06.2013, укладеним між Банком та Третьою особою-3; кредитним договором № НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013, укладеним між Банком та Третьою особою-3.
6. Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу
6.1. 04.03.2019 Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 залишити без змін.
6.2. 14.03.2019 Третя особа-1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 залишити без змін.
7. Доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі
7.1. За змістом статті 1057-1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) суд зобовʼязаний вирішувати питання щодо накладення арешту на майно у випадках, передбачених частинами другою і пʼятою цієї статті.
7.2. Укладений між Банком та Установою Договір банківського рахунку містить умови щодо оплати процентів за користування коштами, що належить до обовʼязкових умов при укладенні кредитного договору, отже Договір банківського рахунку є змішаним договором, який включає в себе елементи кредитного договору.
8. Доводи Позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу
8.1. Кредитний договір та договір банківського рахунку є різними за своєю суттю правочинами, а положення частини дванадцятої статті 238 ГПК України та статті 1057-1 ЦК України можуть бути застосовані лише у разі визнання недійсним саме кредитного договору або договору застави, який забезпечує саме кредитний договір.
8.2. Сплата процентів не є ознакою виключно кредитного договору, тому посилання Скаржника на те, що Договір банківського рахунку є змішаним, який включає в себе елементи кредитного договору є безпідставним. Більш того такі проценти передбачені положенням частини першої статті 1070 ЦК України (за користування грошовими коштами, які знаходяться на рахунку).
8.3. При розгляді справи підлягають врахуванню висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 23.11.2018 у справі № 910/10917/16.
9. Доводи Третьої особи-1, викладені у відзиві на касаційну скаргу
9.1. Між Банком та Установою не укладались кредитні договори, натомість було укладено Договір банківського рахунку, а положення статті 1057-1 ЦК України та частини дванадцятої статті 238 ГПК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, так як за своєю правовою природою договір банківського рахунку та кредитний договір є різними правочинами, а в цій справі визнані недійсними договори застави майнових прав та відступлення права вимоги за Договором банківського рахунку.