ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 904/540/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,
учасники справи:
позивач - Криворізьке орендне автопідприємство 14170
представник позивача - Ковш Д. В., адвокат
відповідач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях
представник відповідача - не зʼявився
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Криворізького орендного автопідприємства 14170 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2018 (суддя Воронько В. Д.) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2018 (головуючий суддя Іванов О.Г., судді Дармін М. О., Антонік С. Г.) у справі за позовом Криворізького орендного автопідприємства 14170 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про визнання права власності та розірвання договору,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. 08.02.2018 Криворізьке орендне автопідприємство 14170 (далі - Позивач) звернулося до Регіонального відділення Фонду державного майна України (далі - Відповідач) з позовом про визнання за Позивачем права власності на окремо розташовану нежитлову будівлю (будівля автомийки) під літерою "Л" загальною площею 177,6 кв.м., яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Січеславська (Кремлівська) буд. 27/1; розірвання договору оренди № 1 (цілісного майнового комплексу) від 26.09.1991 (далі - Договір оренди), укладеного між Позивачем та Відповідачем.
1.2. Позовна заява мотивована тим, що з метою збереження чи поліпшення орендованих основних виробничих фондів, Позивачем використано власних грошових коштів на суму, яка в 5 разів перевищує вартість орендованого майна, отже доля орендодавця в цілісному майновому комплексі, що знаходився на балансі Позивача, витіснена, тобто зобовʼязання за Договором Позивачем виконані шляхом викупу обʼєкта оренди, у звʼязку з чим відповідно до частини другої статті 291 Господарського кодексу України (далі - ГК України) Договір оренди припинив свою дію.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. 03.07.2018 Господарський суд Дніпропетровської області прийняв рішення, залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2018, яким у задоволенні позову відмовив повністю.
2.2. Прийняті у справі судові рішення мотивовані тим, що зі змісту Договору оренди та додаткової угоди до нього не вбачається, що орендодавець та орендар прямо передбачили умову, за якої орендар мав би переважне право на викуп обʼєкта оренди. Припущення Позивача щодо обставин, за яких у нього виникає право власності на орендоване майно, та посилання на те, що Договором підтверджені наміри сторін щодо розпорядження обʼєктом оренди та чітко обумовлені обставини, з настанням яких у орендаря виникає право власності на обʼєкт оренди - витіснення частки орендодавця та прирощення частки орендаря, перехід права власності на майно після його повної амортизації, є помилковим, оскільки в цьому випадку йдеться про безоплатну приватизацію. Втім, Договором не передбачено жодного пункту, в якому б прямо вказувалось на те, що за настанням певних обставин у орендаря виникає право власності на обʼєкт оренди - витіснення частки орендодавця та прирощення частки орендаря, перехід права власності на майно після його повної амортизації. З огляду на правову природу приватизації, якою є платне відчуження державного майна на користь фізичних та юридичних осіб у порядку, встановленому законом, можливість набуття права власності на державне майно шляхом витіснення майном орендаря не передбачено чинним законодавством України. Матеріали справи не містять доказів звернення Позивача до Відповідача з необхідними документами для отримання згоди на здійснення поліпшень. Отже, порушуючи норми чинного законодавства та порядку отримання згоди на здійснення поліпшень, Позивач самовільно здійснив такі поліпшення, привласнивши майно, яке знаходиться у державній власності. Оскільки орендоване майно є державним, то на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з частиною третьою статті 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобовʼязань. Таким чином, правовою підставою для розірвання договору оренди є встановлення факту несплати орендної плати протягом трьох місяців поспіль, однак матеріали справи не містять таких посилань. Сторони не зазначили жодної обґрунтованої підстави відповідно до чинного законодавства, яка б хоч у невеликій мірі дозволила дослідити та розглянути позовну вимогу про розірвання Договору оренди.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2018, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
4. Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
4.1. 28.03.2019 Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, прийняті у справі судові рішення залишити без змін.
4.2. Одночасно подав клопотання, в якому просить залучити до участі у справі правонаступника Відповідача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях.
5. Доводи Скаржника, викладені у касаційній скарзі
5.1. Суди порушили частину першу статті 28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", частину першу статті 334 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зокрема що умови, встановлені пунктом 1.3 Договору оренди та пункту 4.6 статуту Позивача є умовами викупу державного майна, наданого в оренду, що відповідає частині першій статті 289 ГК України.
5.2. Всупереч положенням частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суди не взяли до уваги обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2012 та постанови Вищого господарського суду України від 23.04.2013, а саме що умови, встановлені пунктом 1.3 Договору та пункту 4.6 статуту, є умовами викупу державного майна, наданого в оренду, що відповідає Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ГК України, у звʼязку з чим усе майно, яке залишилося на балансі Позивача та є обʼєктом оренди перейшло у власність Позивача з того часу, коли сума невикористаних коштів для збереження або поліпшення обʼєкта оренди, перевищила залишкову балансову вартість обʼєкта оренди.
5.3. Відповідно до акта оцінки вартості основних засобів, що належать до передачі в оренду (додаток № 1 до Договору оренди від 26.09.1991), до складу майнового комплексу також належить споруда мийки (пункт 5 розділу Споруди), вказане майно також було набуто у власність Позивачем за підстав, наведених у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2012 та постанові Вищого господарського суду України від 23.04.2013.
5.4. У відзиві на позовну заяву Відповідач погодився з вимогою про розірвання Договору, тому суди безпідставно відмовили у задоволенні цієї вимоги.
6. Доводи Відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу
6.1. Договором не передбачено, що з настанням певних обставин у орендаря виникає право власності на обʼєкт оренди, а відповідно до статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно.
6.2. Набуття права власності на майно, яке знаходиться у державній власності можливе лише за наслідками процедури приватизації.
6.3. Позивач не звертався до Відповідача для отримання згоди на здійснення поліпшень, порушуючи норми чинного законодавства, самовільно здійснив такі поліпшення та привласнив майно, яке знаходиться у державній власності.
6.4. Сторони у Договорі не передбачили умови. за якої орендар мав би переважне право на викуп обʼєкта оренди.
6.5. Згідно зі статтею 392 ЦК України визнання в судовому порядку права власності на річ за загальним правилом є способом захисту наявного цивільного права, а не підставою для його виникнення.
6.6. Відповідач не заперечував проти позовних вимог щодо розірвання Договору оренди та наполягав на задоволенні цієї вимоги, а також поверненні орендованого майна відповідно до Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 07.08.1997 № 847.
7. Встановлені судами обставини
7.1. 26.09.1991 між Криворізьким ТВО "Кривбастранс" (орендодавець) та організацією орендарів, створеною на базі Криворізького АТП 14170 (орендар) укладено Договір оренди № 1 цілісного майнового комплексу, що знаходиться на балансі АТП 14170.
7.2. Рішенням Виконкому Тернівської районної ради народних депутатів міста Кривого Рогу № 253/7 від 27.09.1991 зареєстровано Криворізьке орендне автопідприємство 14170 (Позивач), тобто організація орендарів Криворізького АТП 14170 набула статусу орендного підприємства, яке є орендарем державного майна відповідно до зазначеного Договору.
7.3. На виконання Закону України "Про оренду майна державних підприємств" та постанови Верховної Ради України № 2270-ХІІ від 10.04.1992 сторонами укладено додаткову угоду № Д-1083 до цього Договору, відповідно до якої Фонд державного майна України прийняв на себе виконання зобовʼязань орендодавця за Договором оренди.
7.4. Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 25.09.2001 № 1729 "Про передачу повноважень орендодавця" зі змінами і доповненнями згідно з наказом № 2005 від 01.11.2001 повноваження орендодавця за Договором оренди передано Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (Відповідач).
7.5. Відповідно до пункту 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в оренду виробничі будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби та інше майно, яке належить до основних фондів і знаходяться на балансі АТП 14170.
7.6. Пунктом 6.5 Договору визначено, що статут орендного підприємства, акт приймання-передачі майна є невідʼємними частинами договору.
7.7. Відносини між орендарем та орендодавцем регулюються цим договором на орендний строк 10 років згідно з пунктом 1.7 Договору.
7.8. За умовами пункту 6.1 Договору при відсутності заяви однієї із сторін за договором про припинення дії договору за один місяць до закінчення дії договору, він вважається продовженим на той же строк.
7.9. Згідно з пунктом 1.2 Договору майно, яке передане в оренду, до закінчення технічного строку експлуатації та до погашення його вартості за рахунок амортизаційних відрахувань, залишається вартістю орендодавця.
7.10. Пунктом 1.3 Договору встановлено, що обовʼязок з підтримки першочергового виробничо-економічного потенціалу майна цілковито покладається на орендаря, у звʼязку з чим уся сума амортизаційних відрахувань залишається у його розпорядженні. У разі, якщо орендар вкладає кошти для збереження або поліпшення орендних основних виробничих фондів, то витісняється власність орендодавця та прирощується власність орендаря. Орендар самостійно вирішує подальші питання використання прирощеного у власність майна, його списання та продажу.