ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/493/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Алюмінію"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Пукшин Л.Г.
від 16.05.2018
та постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Зубець Л.П., Калатай Н.Ф., Мартюк А.І.
від 10.01.2019
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДісіЛайт"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Алюмінію"
про стягнення заборгованості
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДісіЛайт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Алюмінію", в якому з урахуванням останньої поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог від 18.04.2018, яка була прийнята Господарським судом міста Києва до розгляду, просив стягнути з відповідача:
- 256 756,90 грн основної заборгованості,
- 30 775,55 грн пені,
- 2 954,45 грн три проценти річних,
та судові витрати: 6023,85 грн судового збору та 9500,00 грн витрат та правничу допомогу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного з позивачем договору купівлі-продажу № 112 від 01.12.2016 не виконав свої зобовʼязання з повної оплати отриманого від позивача товару, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, наявність якої відповідач визнав шляхом підписання акту взаємних розрахунків та яку відповідач відповідно до норм чинного законодавства та умов договору має погасити, а також сплатити три відсотки річних та штрафні санкції за прострочення виконання грошового зобовʼязання.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
01.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дісі Лайт" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ Алюмінію" був укладений договір купівлі-продажу № 112 (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобовʼязався передати у власність покупцеві, а покупець зобовʼязався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити алюмінієвий профіль та послуги, повʼязані з початком виробництва даного профілю.
Товар передається у кількості та за цінами, вказаними в рахунку-фактурі (пункт 1.2. договору).
Відповідно до пункту 2.1.1 договору ціни на товар, що передається покупцеві, вказуються у рахунках-фактурах.
Згідно з пунктами 3.1., 3.2., 3.4. договору оплата за товар відбувається на підставі виписаного продавцем рахунка-фактури та здійснюється наступним чином: передоплата в розмірі - 100% від загальної вартості, зазначеної в рахунку-фактурі, повинна бути перерахована покупцем на поточний розрахунковий рахунок продавця, що зазначений в розділі 10 цього договору. Оплата за цим договором проводиться у національній валюті України. Днем здійснення передплати вважається день надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Відповідно до пункту 9.1. цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобовʼязань.
29.11.2017 між сторонами зазначеного договору був підписаний акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2016 по 29.11.2017, відповідно до якого станом на 29.11.2017 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ Алюмінію" (покупець) обліковується заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Дісі Лайт" у розмірі 388 765,90 грн.
19.12.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дісі Лайт" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Алюмінію" з претензією № 1 (лист № 2/15-17 від 15.12.2017), в якій просило покупця сплатити заборгованість за договором купівлі-продажу № 112 від 01.12.2016 в розмірі 388 796,90 грн.
Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ Алюмінію" не задовольнило вимоги, викладені в претензії № 1, заборгованість не погасило, що і стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісі Лайт" з позовом у цій справі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Алюмінію" 388 796,90 грн основної заборгованості, 11 449,95 грн пені, 1 373,99 грн трьох процентів річних та судових витрат.
Суди також встановили, що у процесі розгляду спору у цій справі відповідач частково погасив заборгованість, у звʼязку чим позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути 256 756,90 грн основної заборгованості, 30 775,55 грн пені, 2954,45 грн три проценти річних за період з 30.11.2017 по 18.04.2018 та судові витрати: 6023,85 грн судового збору та 9 500,00 грн витрат та правничу допомогу.
3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.
Господарський суд міста Києва рішенням від 16.05.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2019, позов задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Алюмінію" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісі Лайт" основну суму заборгованості у розмірі 227 765,90 грн, 3% річних у сумі 2 954,45 грн, пеню у розмірі 30 775,55 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 273,85 грн. Закрив провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 29 000,00 грн.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що позовна вимога про стягнення основного боргу підлягає задоволенню лише в сумі 227 765,90 грн, оскільки після останнього уточнення позовних вимог відповідач сплатив 29 000,00 грн в рахунок погашення основної заборгованості, факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за договором купівлі-продажу № 211 від 01.12.2016 у розмірі 227 765,90 грн є доведеним, визнавався відповідачем, про що свідчить підписаний між сторонами акт звіряння взаємних розрахунків, та відповідачем не спростований, доказів погашення зазначеної суми боргу матеріали справи не містять. В частині стягнення 29 000,00 грн основного боргу місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, закрив провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у звʼязку з відсутністю предмету спору в цій частині.
Врахувавши те, що факт прострочення відповідачем виконання грошового зобовʼязання є доведеним, суди дійшли висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені та трьох відсотків річних, заявлений до стягнення розмір яких, як встановили суди, визначений позивачем арифметично правильно.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ алюмінію" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. За твердженням скаржника, суди попередніх інстанцій:
- порушили положення статей 13, 14, 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не встановили обставини, які мають значення для правильного вирішення спору у цій справі, зробили висновки у справі без належного дослідження доказів, які ці обставини підтверджують, дійшли передчасного висновку про те, що позивач довів факт поставки товару за договором купівлі-продажу № 112 від 01.12.2016 та у відповідача настав обовʼязок оплати такого товару;
- не дослідили належним чином умови договору купівлі-продажу № 112 від 01.12.2016 щодо строків та порядку приймання-передачі товару і умов оплати товару;
- не застосували до спірних правовідносин положення статті 1, частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пунктів 2.1., 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, та відповідно до зазначених норм не врахували, що єдиним та допустимим доказом в підтвердження факту поставки товару та виникнення у покупця обовʼязку з оплати такого товару є видаткова накладна, як первинний документ, виписана на підставі договору, не встановили з достовірністю обставини поставки товару за договором № 112 від 01.12.2016 на підставі первинних документів, не дослідили видаткові накладні, як стосуються поставки товару саме за договором № 112 від 01.12.2016, зробили висновки у справі лише на підставі акта звірки взаємних розрахунків, який не є первинним документом, не містить відомостей щодо відповідної господарської операції та посилань на підставі якого договору здійснено розрахунки, у звʼязку з чим зазначений акт не підтверджує обставин, які входять до предмету доказування у цій справі;
- в порушення положень частини 1 статті 76 та частини 1 статті 77, статті 91 Господарського процесуального кодексу України безпідставно взяли до уваги як належні докази наявні в матеріалах справи документи (акт звіряння взаємних розрахунків та видаткові накладні), які не засвідчені в порядку, визначеному чинним законодавством, та не звернули уваги на те, що зазначені докази не підтверджують обставини того, що вони стосуються саме договору № 112 від 01.12.2016, а склад сторін господарської операції за наданими позивачем видатковими накладними, в яких відповідач виступає постачальником, а позивач - покупцем, не відповідає зазначеному договору;
- не врахували правові позиції Верховного Суду щодо допустимості незасвідчених копій письмових доказів, викладені в постановах від 11.07.2018 у справі № 904/8549/17 та від 24.07.2018 у справі № 922/2714/17.
Також скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив частини 8, 9 статті 80 та частину 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки взяв до уваги надані позивачем в судовому засіданні оригінали та належним чином засвідчені копії письмових доказів, які були надані позивачем з порушенням встановленого законом строку та без обґрунтування неможливості їх подання у цій строки до суду першої інстанції з причин, що обʼєктивно не залежали від нього, не вирішив питання щодо поважності причин неподання цих доказів до суду першої інстанції.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Позивач відзив на касаційну скаргу не надав.
Позиція Верховного Суду
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.
Касаційний господарський суд, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, обговоривши доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, надану господарськими судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Однак, оскаржувані відповідачем до Касаційного господарського суду рішення та постанова судів попередніх інстанцій у цій справі зазначеним вимогам не відповідають, оскільки ухвалені з неправильним застосуванням до спірних правовідносин норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Суди не здійснили повне і всебічне зʼясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору у цій справі, не дослідили належним чином докази, наявні в матеріалах справи, а висновки судів ґрунтуються на неналежних та недопустимих доказах.
Згідно з пунктами 1 -3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Однак, зазначені питання не були вирішені судами попередніх інстанцій.
За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір є договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовʼязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовʼязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 1 статті 662, статті 663, частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України продавець зобовʼязаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обовʼязок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обовʼязок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обовʼязку передати товар.