ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/20990/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Вронська Г.О., Ткач І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал",
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Борисенко І.І.)
від 12.07.2018,
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Зубець Л.П., судді - Дідиченко М.А., Скрипка І.М.)
від 13.12.2018,
за позовом приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал",
до житлово - будівельного кооперативу "Молодіжний - 19",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: комунальне підприємство "Головний інформаційно - обчислювальний центр",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: публічне акціонерне товариство "Київенерго",
про стягнення 328 154,24 грн,
В С Т А Н О В И В:
у листопаді 2016 року ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з житлово - будівельного кооперативу "Молодіжний - 19" 328 154, 24 грн, з яких 194 825, 33 грн - борг за надані послуги з водопостачання та водовідведення, 81 471, 71 грн - інфляційні втрати, 8 177, 11 грн - 3% річних, 4 715, 02 грн - пеня, 38 965, 07 грн - штраф.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору на послуги водопостачання та водовідведення № 6786/4-14 від 28.05.1999 у період з жовтня 2013 року по червень 2016 року відповідачу було надано послуги з водопостачання і водовідведення за кодом 2-50607 на суму 222 650, 91 грн, які відповідачем були оплачені на суму 17 144,03 грн, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість у сумі 194 825, 33 грн (з урахуванням перерахунків на суму 5 359, 54 грн та переплат за кодом 2-607 на суму 5 322, 01 грн), яка має бути стягнута з 3 % річних, інфляційними втратами згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України та штрафними санкціями.
Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018, у задоволенні позову відмовлено.
15.01.2019 ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" подало касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018, в якій просить скасувати судові рішення та справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Підставами для скасування вказаних судових рішень зазначає те, що господарськими судами було порушено норми матеріального права - п. п. 1.2, 1.4, 2.2, 2.4 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 (Правила № 37), п. 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 та норми процесуального права - ст. ст. 86, 236 ГПК України. Зазначає, що надана відповідачем довідка ПАТ "Київенерго" щодо обсягів стоків гарячої води за період з жовтня 2013 року по червень 2016 року та позивачем - за період з лютого 2015 року по червень 2016 року щодо обсягу стоків гарячої води не можуть співпадати, адже в них зазначено різні періоди. Посилається на те, що ПрАТ "АК "Київводоканал" є єдиним підприємством, яке має технічну можливість здійснювати приймання каналізаційних стоків, а тому має виключне право отримувати плату за надання такого виду послуг. Таке право підтверджується не лише договором, можливістю фактично надавати ці послуги, а й законодавчо закріплено у Правилах № 37, відповідно до яких позивач цілодобово приймав від відповідача каналізаційні стоки.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, 28.05.1999 між державним комунальним обʼєднанням "Київводоканал", яке в подальшому перетворено у ВАТ "Київводоканал", правонаступником якого є - ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" (змінено на ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал") (постачальник) та ЖБК "Молодіжний-19" (абонент) було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 6786/4-14, за умовами якого позивач зобовʼязується забезпечити відповідачу постачання питної води та прийняття від відповідача каналізаційних стоків, а відповідач сплатити за зазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом голови Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994.
Пунктами 2.1, 2.2 договору визначено, що позивач забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин. Відповідач зобовʼязаний сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством України. У разі зміни тарифів сплата послуг відповідачем здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору.
Згідно з п. 3.1 договору кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача спільно з представниками відповідача.
Кількість стічних вод, які надходять у каналізацією, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показниками водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з позивачем, за чинними нормами водоспоживання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.2 Правил (п. 3.4 договору).
За п. 3.6 договору відповідач розраховується за водопостачання та водовідведення у порядку встановленому чинним законодавством у пʼятиденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи.
Пунктом 3.7 договору встановлено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг відповідач зобовʼязаний у пʼятиденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані позивача вважаються прийнятими відповідачем.
Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору за безпідставну відмову від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення відповідач сплачує позивачу штрафні санкції у розмірі 20 % від несплаченої суми. За несвоєчасну оплату послуг з водопостачання та водовідведення відповідач сплачує пеню у розмірі 0,1 % несплаченої суми за кожний день прострочення.
Предметом спору є стягнення з відповідач 194 825, 33 грн боргу за надані послуги з водопостачання та водовідведення, 81 471, 71 грн інфляційних втрат, 8 177, 11 грн - 3% річних, 4 715, 02 грн пені, 38 965, 07 грн штрафу за спірний період.
За ст. 11 ЦК України цивільні права та обовʼязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовʼязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовʼязків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обовʼязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовʼязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовʼязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовʼязаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються спеціальними Законами України "Про житлово-комунальні послуги", "Про питну воду та питне водопостачання" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносинах) встановлено, що питне водопостачання - це діяльність, повʼязана з виробництвом, транспортуванням та постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та систем питного водопостачання.
Субʼєктами відносин у сфері питної води та питного водопостачання є: органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать обʼєкти питного водопостачання; органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать обʼєкти питного водопостачання; підприємства питного водопостачання; споживачі питної води (ст. 4 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на обʼєктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Статтею 275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобовʼязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у національних стандартах або технічних умовах.
Згідно з п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), субʼєкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.
Чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна як сировина надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.