ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 909/1147/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Підгірська Г. О.,
за участю представників:
прокуратури - Голуб Є. В.,
позивачів - не зʼявилися,
відповідача - Борисов О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 (судді: Скрипчук О. С., Дубник О. П., Зварич О. В.) і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.03.2018 (суддя Скапровська І. М.) у справі
за позовом Заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Кабінет Міністрів України, в особі Державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод"
до Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"
про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У грудні 2017 року Заступник військового прокурора Івано-Франківського гарнізону звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Кабінет Міністрів України, в особі Державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" (далі - ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод") до Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (далі - ПАТ "Перший український міжнародний банк") про витребування із чужого незаконного володіння відповідача на користь ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" земельної ділянки загальною площею 0,0111 га, кадастровий номер 2610100000:14:001:0105, розташованої по вул. Новій, 2а у м. Івано-Франківську, на підставі статей 317, 319, 321, 330, 387, 388 Цивільного кодексу України.
Позовні вимоги обґрунтовано вибуттям спірної земельної ділянки із власності держави поза її волею, що підтверджується обставинами, встановленими Львівським апеляційним господарським судом (постанова від 08.12.2016 у справі № 909/283/16, залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2017), які в силу положень статті 35 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017, яка діяла на час звернення із цим позовом) є преюдиціальними, тому таку земельну ділянку згідно з положеннями статті 388 Цивільного кодексу України слід витребувати від відповідача.
1.2. У відзиві на позов ПАТ "Перший український міжнародний банк" заперечило проти позову, просило відмовити у його задоволенні, послалося, зокрема, що іпотечний договір від 19.07.2014, на підставі якого банк набув у власність спірну земельну ділянку, є чинним; спірна земельна ділянка вибула із володіння ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" добровільно та з його волі.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 20.03.2018 позов задоволено.
Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що спірна земельна ділянка незаконно вибула із державної власності, а отже згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України її має бути витребувано у відповідача. Суд установив, що цю земельну ділянку набуто відповідачем за договором іпотеки від 19.07.2014, укладеним між ним і Товариством з обмеженою відповідальністю "Авторемгаз" (далі - ТОВ "Авторемгаз"), однак ТОВ "Авторемгаз" є особою, яка незаконно набула право власності на зазначену земельну ділянку, а саме на підставі неправомірних рішень органу місцевого самоврядування та відповідного договору купівлі-продажу, які визнано недійсними згідно з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 у справі № 909/283/16, яка набрала законної сили.
2.2. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.03.2018 залишено без змін із тих самих підстав.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із висновками господарських судів попередніх інстанцій, ПАТ "Перший український міжнародний банк" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.03.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.
Підставами для скасування оскаржених судових рішень у справі ПАТ "Перший український міжнародний банк" вважає неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, зокрема статті 388 Цивільного кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 174, 176, 226, 236 Господарського процесуального кодексу України, зазначаючи про правомірність набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку, а саме на підставі іпотечного договору від 19.07.2014, укладеного між відповідачем і ТОВ "Авторемгаз", який недійсним у встановленому законом порядку визнано не було. Скаржник наголошує, що спірна земельна ділянка вибула із володіння власника добровільно та з його волі; вважає необґрунтованим і безпідставним звернення прокурора із цим позовом, а відмову суду у зупиненні провадження у справі - необґрунтованою.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу прокурор просив залишити оскаржені судові рішення без змін як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення.
4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
4.2. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, установив наявність правових підстав для витребування спірної земельної ділянки із володіння відповідача в порядку положень статті 388 Цивільного кодексу України.
4.3. Як установлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, рішенням Івано-Франківської міської ради від 15.12.1998 № 487 Державному підприємству "63 котельно-зварювальний завод" (у подальшому перейменовано на Державне підприємство Міністерства оборони України "63 котельно-зварювальний завод" (далі - ДП "63 котельно-зварювальний завод") передано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 20,1826 га для розміщення та експлуатації будівель і споруд.
На підставі цього рішення зазначеному державному підприємству видано державний акт на право постійного користування землею від 09.02.1999 ІІ-ІФ № 001573.
Господарські суди першої та апеляційної інстанцій установили, що згідно з пунктом 14 рішення Івано-Франківської міської ради від 20.02.2006 "Про вилучення та надання земельних ділянок" земельну ділянку площею 0,0111 га по вул. Новій, 2 у м. Івано-Франківську вилучено у ДП "63 котельно-зварювальний завод".
Іншим рішенням Івано-Франківської міської ради від 14.04.2009 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності на території Івано-Франківської міської ради" вирішено продати КП "Авторемгаз" (правонаступник - ТОВ "Авторемгаз") земельну ділянку площею 0,0111 га кадастровий номер 2610100000:14:001:0105.
15.05.2009 між Івано-Франківською міською радою і ТОВ "Авторемгаз" укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0111 га по вул. Новій, 2 в м. Івано-Франківську.
У подальшому, 19.07.2014 між ТОВ "Авторемгаз" - іпотекодавцем і ПАТ "Перший український міжнародний банк" - іпотекодержателем укладено договір іпотеки, предметом іпотеки за яким є, зокрема, земельна ділянка площею 0,0111 га, кадастровий номер 2610100000:14:001:0105, розташована по вул. Новій, 2 у м. Івано-Франківську.
4.4. Як установлено судами та підтверджено матеріалами справи, згідно з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 у справі № 909/283/16 визнано недійсними пункт 14 рішення Івано-Франківської міської ради від 20.02.2006 "Про вилучення та надання земельних ділянок" і рішення Івано-Франківської міської ради від 14.04.2009 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності на території Івано-Франківської міської ради" у частині продажу ТОВ "Авторемгаз" земельної ділянки площею 0,0111 га, розташованої по вул. Новій, 2, у м. Івано-Франківську, зокрема пункт 1 додатку до цього рішення "Перелік земельних ділянок несільськогосподарського призначення для підприємницької діяльності на території Івано-Франківської міської ради, що продаються, та їх пропонована вартість (без урахування ПДВ)"; визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 15.05.2009, укладений між Івано-Франківською міською радою і ТОВ "Авторемгаз"; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 23.07.2009 серії ЯД № 810508, виданий ТОВ "Авторемгаз". Зазначену постанову залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2017.
Згідно з рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно від 23.06.2017 № 35834742 ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" відмовлено у припиненні права власності за ТОВ "Авторемгаз" на земельну ділянку, розташовану в м. Івано-Франківську по вул. Новій, 2а, у м. Івано-Франківську, оскільки її власником є інша юридична особа - ПАТ "Перший український міжнародний банк.
За змістом інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обʼєктів нерухомого майна щодо обʼєкта нерухомого майна від 15.09.2017 № 97473879 приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс І. П. 31.01.2017 здійснив державну реєстрацію права власності за ПАТ "Перший український міжнародний банк" на спірну земельну ділянку на підставі іпотечного договору від 19.07.2014 № 1.14-16/17/1-10, укладеного між банком і ТОВ "Авторемгаз".
4.5. Вважаючи, що спірна земельна ділянка державної власності (землі оборони) вибула із володіння власника поза його волею, Заступник військового прокурора Івано-Франківського гарнізону звернувся із позовом в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Кабінет Міністрів України, в особі ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" про витребування цієї земельної ділянки із володіння ПАТ "Перший український міжнародний банк".
5. Позиція Верховного Суду
5.1. За змістом статей 317, 318 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.
Статтею 324 Цивільного кодексу України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є обʼєктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 цього Кодексу).
Здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.
Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.
Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.
Із правового аналізу статті 387 цього Кодексу вбачається, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.
Віндикаційний позов захищає право власності в цілому, оскільки він предʼявляється у тих випадках, коли порушені права володіння, користування та розпорядження одночасно.
Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а стаття 388 цього Кодексу встановлює правила реалізації власником його права на витребування майна від добросовісного набувача.
Правила частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.