ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/4041/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі суддя Гулевець О.В.
від 25.06.2018
та постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Чорногуза М.Г., Хрипуна О.О., Агрикової О.В.
від 18.12.2018
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант"
до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"
третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Атіс Трей"
про розірвання договору
за участю представників:
позивача - Рогачова А.К.
відповідача - Опанасик В.В.
третьої особи - не зʼявився.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про розірвання з 17 листопада 2016 року договору поруки №4А13837И/П, укладеного 08.11.2016 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант".
Позовні вимоги з посиланням на ст. 612 ЦК України обґрунтовані тим, що позивачем, як поручителем у листопаді 2016 виконано зобовʼязання та сплачено відповідачу кошти за кредитним договором. Проте відповідачем, в порушення положень п.п. 8, 10 договору поруки №4А13837И/П від 08.11.2016, не передано позивачу належним чином завірених копій документів, що підтверджують обовʼязки боржника за кредитними договорами та "засобів забезпечення вказаних обовʼязків у вигляді забезпечень". Внаслідок цього, за доводами позивача, він втратив зацікавленість в подальшому виконанні договору з боку відповідача, бездіяльність відповідача призвела до погіршення майнового стану позивача та спричинила йому суттєвої шкоди. Враховуючи викладене, позивач просив розірвати договір поруки з огляду на істотне порушення договору іншою стороною.
За доводами позивача, метою укладення договору №4А13837И/П було отримання прибутку. Істотною умовою цього договору та умовою, що сприяла його укладенню, за доводами позивача, було надання йому відомостей щодо існування у Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" багатократного забезпечення виконання боржником своїх зобовʼязань за кредитним договором; суттєвою умовою договору було те, що до позивача переходять всі права кредитора за кредитним договором (п. 8, п. 10). Невиконання відповідачем зобовʼязань (щодо передачі прав вимоги до боржника), за доводами позивача, свідчить про позбавлення його можливості використовувати права вимоги до боржника, що призвело до погіршення його майнового стану, спричинення збитків (у звʼязку з залученням для виконання договору кредитних коштів та додаткового забезпечення кредиту).
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
08.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант" (позивач, поручитель) та Публічним акціонерним товариства Комерційний банк "Приватбанк" (відповідач, кредитор) укладено договір поруки №4А13837И/П (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Атіс Трей" (код за ЄДРПОУ 37307625) (далі - боржник) своїх зобовʼязань за кредитним договором №4А13837И від 26.12.2013 (далі - кредитний договір), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.
Відповідно до п. 2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обовʼязку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.
В пункті 3 договору поруки зазначено, що поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.
У випадку невиконання боржником зобовʼязань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору (п. 4 договору поруки).
У випадку невиконання боржником п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобовʼязання (п. 5 договору поруки).
Поручитель зобовʼязаний виконати обовʼязок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору (п. 6 договору поруки).
У випадку порушення поручителем зобовʼязання, передбаченого п. 6 цього договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунку у ПАТ КБ "Приватбанк". Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору (п. 7 договору поруки).
Згідно із п. 8 договору поруки, до поручителя, що виконав обовʼязки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобовʼязань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобовʼязання.
У відповідності до п. 9 договору поруки, у випадку невиконання поручителем обовʼязку боржника за кредитним договором впродовж 5 (пʼяти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, зазначеної в п. 5 цього договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості, яка зазначена в зазначеній письмові вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобовʼязань за цим договором.
Пунктом 10 договору поруки визначено, що кредитор зобовʼязаний у випадку виконання поручителем обовʼязку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (пʼяти) робочих днів банку з моменту виконання обовʼязків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обовʼязки боржника за кредитним договором.
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобовʼязань за цим договором (п. 11 договору поруки).
Цей договір укладено/підписано із використання електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 01.04.2016, укладеної сторонами.
Дострокове розірвання цього договору здійснюється за письмовою згодою сторін. (п. 14 договору).
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що 09.11.2016 згідно договору поруки №4А13837И/П виконав обовʼязок боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Атіс Трей", третя особа) перед Публічним акціонерним товариства Комерційний банк "Приватбанк", здійснивши погашення заборгованості у сумі 451014498,23 грн за кредитним договором №4А13837И від 26.12.2013 згідно із платіжним дорученням №70 від 09.11.2016. Позивач стверджував, що відповідач порушив зобовʼязання, передбачені пунктами 8, 10 договору поруки №4А13837И/П від 08.11.2016, що є підставою для розірвання договору поруки.
3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25 червня 2018 року у справі №910/4041/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог господарські суди виходили з того, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача з пропозицією про розірвання договору поруки.
Позивачем належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами не доведено того, що невиконання відповідачем зобовʼязань з передання копій документів, що підтверджують обовʼязки боржника за кредитним договором №4А13837И від 26.12.2013 значною мірою позбавило позивача того, на що останній розраховував при укладенні договору поруки.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження звернення позивача до відповідача з відповідною вимогою про надання документів необхідних для переходу прав кредитора, наявності вини відповідача у ненаданні таких документів, а також доказів наявності відмови відповідача від передання таких документів. Фактичні дані щодо завдання позивачеві відповідної шкоди також в матеріалах справи відсутні.
З урахуванням наведеного, оскільки матеріалами справи не підтверджено того, що позивач був позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору поруки, господарські суди дійшли висновку про відсутність істотного порушення договору в розумінні 651 ЦК України.
Суд першої та апеляційної інстанції зауважили, що матеріали справи не містять доказів в підтвердження того, що станом на 09.11.2016 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Атіс Трей" (боржника) за кредитним договором №4А13837И від 26.12.2013 становила 451014498,23 грн.
З огляду недоведеність позивачем наявності підстав для розірвання з 17 листопада 2016 року договору поруки №4А13837И/П від 08.11.2016 в судовому порядку, а також недоведеність наявності порушеного субʼєктивного права, на захист якого поданого позов, господарські суди попередніх інстанції дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант" 10.01.2019 звернулося до Верховного Суду, через Північний апеляційний господарський суд, з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 (повний текст складено 21.12.2018) у справі №910/4041/18, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 у справі №910/4041/18 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант" та розірвати з 17 листопада 2016 року договір поруки №4А13837И/П, укладений 08.11.2016 між AT КБ "Приватбанк" та TOB "Лекс Грант".
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що судами попередніх інстанції неповно зʼясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а відтак вони є незаконними, необґрунтованими та підлягають скасуванню.
Позивач виконав зобовʼязання за договором поруки №4А13837И/П від 08.11.2016, а відповідач погодився та прийняв це виконання на загальну суму 451014498,23 (чотириста пʼятдесят один мільйон чотирнадцять тисяч чотириста девʼяносто вісім) гривень 23 коп.
Судами при прийнятті рішень у справі №910/4041/18 не було враховано положень договору поруки №4А13837И/П від 08.11.2016 щодо обовʼязку банку, у випадку виконання поручителем обовʼязку боржника за кредитним договором №4А13837И від 26.12.2013 передати поручителю впродовж пʼяти робочих днів з моменту виконання обовʼязків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обовʼязки боржника за зазначеним кредитним договором.
Суди першої та апеляційної інстанції не надавши даним фактам належної оцінки тим самим не повно зʼясувавши обставини, які мають значення для справи та не врахувавши положення ч. 1 ст. 556, п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, чим порушили статтю 20 Господарського кодексу України і тим самим позбавили позивача процесуальних прав, передбачених ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.
Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" повинно було передати Tовариству з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант" до 17.11.2016 належним чином завірені копії документів, що підтверджують обовʼязки боржників за кредитним договором №4А13837И від 26.12.2013. Невиконання відповідачем свого обовʼязку передати документи позивачу, порушує законні права останнього, які потребують судового захисту.
В порушення вимог статті 236 ГПК України суди першої та апеляційної інстанції, не дослідили повно та всебічно обставини справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог і заперечень (підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні), не встановили характер спірних правовідносин та, як наслідок, невірно застосував норми матеріального права до вирішення вказаних правовідносин, а тому висновок суду першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог є помилковим.
Зазначення судом першої інстанції про відсутність в матеріалах справи звернення позивача до відповідача з відповідною вимогою про надання документів необхідних для переходу прав кредитора, наявності вини відповідача у ненаданні таких документів, а також доказів наявності відмови відповідача від передання таких документів скаржник вважає недоречним, так як діючим законодавством України не передбачено надсилання поручителем як стороною договору пропозиції/вимоги про виконання кредитором (відповідачем) свого зобовʼязання, передбаченого умовами цього ж договору.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відповідач та третя особа відзиву на касаційну скаргу не подали.
Позиція Верховного Суду
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.
Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Касаційний господарський суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.