Постанова
Іменем України
03 квітня 2019 року
м. Київ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н.С.,
судді: Голубицький С.С.,
ШевченкоТ.В.,
секретар судового засідання Безкровний С.О.,
учасники судового провадження:
прокурор Міщенко Т.М.,
захисник Кравчук П.І.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 07 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 21 листопада 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014140220000870,
відносноОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженого за ст.ст. 115 ч. 1, 125 ч. 2 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
1. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Потерпілі у касаційній скарзі виклали вимогу до суду касаційної інстанції про скасування судових рішень відносно засудженого ОСОБА_5 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вимогу мотивували неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме при кваліфікації дій останнього за ст. 115 ч. 1 КК України, що мали б бути кваліфіковані як вчинення умисного вбивства з хуліганських мотивів, тобто за ст. 115 ч. 2 п. 7 КК України, та істотним порушенням вимог процесуального закону, оскільки всупереч положенням ст. 91 КПК України, мотиву вчинення злочину ОСОБА_5 судами не встановлено.
Вважають, що апеляційним судом не дотримано вимог ст. 419 КПК України, оскільки ухвала суду не містить підстав, з яких їх скаргу визнано необґрунтованою.
2. Історія провадження, зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
2.1 Суд першої інстанції
За вироком Жовківського районного суду Львівської області від 25 квітня 2016 року ОСОБА_5 засуджено: за ст. 125 ч. 2 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк один рік; за ст. 115 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк десять років. На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_5 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк десять років.
Вироком суду також вирішено питання щодо процесуальних витрат та долю речових доказів.
2.2 Суд апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 12 липня 2016 року апеляційну скаргу захисників Кравчука П.І. та Мицика О.В., які діяли в інтересах засудженого ОСОБА_5, задоволено, вирок Жовківського районного суду Львівської області від 25 квітня 2016 року відносно засудженого ОСОБА_5 скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
2.3 Суд першої інстанції, рішення якого оскаржується
За вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 07 червня 2018 року ОСОБА_5 засуджено: за ст. 125 ч. 2 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк один рік, на підставі ст. 49 ч. 1 п. 2, ст. 74 ч. 5 КК України звільнений від відбування цього покарання у звʼязку із закінченням строків давності; за ст. 115 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк девʼять років шість місяців. На підставі ст. 72 ч. 5 КК України ОСОБА_5 зараховано у строк відбування покарання строк попереднього увʼязнення з 10 листопада 2014 року до 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі.
Вироком суду також задоволено повністю цивільний позов, вирішено питання щодо процесуальних витрат та долю речових доказів.
2.4 Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 21 листопада 2018 року апеляційну скаргу потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу захисника Кравчука П.І., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5, задоволено частково, вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 07 червня 2016 року відносно засудженого ОСОБА_5 змінено, на підставі ст. 72 ч. 5 КК України додатково зараховано ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк попереднього увʼязнення з 21 червня 2017 року до 21 листопада 2018 року включно, з розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі. У решті вирок суду залишено без зміни.
2.5 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами
ОСОБА_5 10 листопада 2014 року близько 00 годин 20 хвилин, будучи в стані алкогольного спʼяніння, знаходячись на АДРЕСА_1, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, умисно наніс металевим стержнем один удар по голові ОСОБА_7, чим спричинив потерпілому тілесне ушкодження у вигляді забійної рани тімʼяної ділянки голови, що згідно з висновком експерта від 18 листопада 2014 року № 2035 відноситься до легкого тілесного ушкодження із короткочасним розладом здоровʼя.
Продовжуючи свої дії, ОСОБА_5 10 листопада 2014 року близько 00 годин 25 хвилин, будучи у стані алкогольного спʼяніння, знаходячись там само, діючи із непрямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, свідомо допускаючи можливість позбавлення життя потерпілого, але байдуже ставлячись до такого наслідку, з метою заподіяння шкоди, завдав удар металевим стержнем ОСОБА_8 у ділянку знаходження життєво важливих органів - голову, спричинивши останньому тілесне ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, травматичної субдуральної гематоми, що згідно з висновком експерта від 10 листопада 2014 року № 102/21 призвела до розвитку набряку-набухання головного мозку та смерті, тобто умисно вбив ОСОБА_8
3. Доводи інших учасників судового провадження
Прокурор у засіданні касаційного суду заперечувала проти доводів касаційної скарги потерпілих.
Захисник у засіданні суду касаційної інстанції також заперечував проти задоволення касаційної скарги потерпілих.
4. Джерела права й акти їх застосування
4.1 Кримінальний процесуальний кодекс України
4.1.1 Стаття 94. Оцінка доказів
Частина 1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозвʼязку для прийняття відповідного процесуального рішення.