Постанова
Іменем України
15 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 523/18584/16
провадження № 61-15614св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_6,
треті особи: Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації, ОСОБА_7,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 08 червня 2017 року у складі судді Середи І. В. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 23 січня 2018 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Сєвєрової Є. С., Ващенко Л. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У грудні 2016 року ОСОБА_4звернулася до суду з позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, до ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_6, треті особи: Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації, ОСОБА_7, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, посилаючись на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1, в якій зареєстровані ОСОБА_5 та її малолітня дочка ОСОБА_6 Відповідачі,які фактично мешкають у квартирі АДРЕСА_6 вказаного будинку, не бажають добровільно знятися з реєстраційного обліку, хоча жодного дня не проживали у спірному житлі та не брали участі в його утриманні. Зазначені обставини перешкоджають їй вільно розпоряджатися та користуватися власним майном. Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просила визнати відповідачів такими, що втратили право користування належною їй квартирою.
ОСОБА_5 заперечила проти задоволення позову та пояснила, що у спірному житлі вона зареєструвалася разом з дочкою у вересні 2005 року, однак фактично мешкала у квартирі АДРЕСА_2, яка має статус нежитлового приміщення. Її сімʼя (в тому числі померлий чоловік ОСОБА_8.) не проживала в належній позивачу квартирі через перешкоджання їй у цьому. На даний час вона не претендує на проживання у спірному помешканні, однак не бажає втрачати місце своєї реєстрації.
Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 08 червня 2017 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_5 та ОСОБА_9 такими, що втратили право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що відповідачі не вселялися до спірної квартири та жодного дня в ній не проживали, у звʼязку з чим втратили своє право на користування житловим приміщенням.
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 23 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_6, відхилено. Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 08 червня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Відповідачі ніколи не проживали у спірному житлі, не є членами сімʼї власника квартири та не мають права користування нею.Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У березні 2018 року ОСОБА_5 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 08 червня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 23 січня 2018 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_5 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що її дочку звуть не ОСОБА_6, а ОСОБА_16. Розпорядженням Одеської міської ради від 04 квітня 2008 року № 371 було скасовано розпорядження від 05 жовтня 2002 року № 171147 в частині приватизації ОСОБА_10спірного житлового приміщення. Отримавши нове житло, позивачприховала від Одеської міської ради факт існування рішення суду, яким за нею було визнано право власності на квартиру. Між сторонами була домовленість про те, що після отримання сімʼєю ОСОБА_11 іншого помешкання, вона разом з дочкою зможе проживати у спірній квартирі.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
18 травня 2018 року справа № 523/18584/16 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що 05 червня 1996 року Виконавчий комітет Ленінської ради народних депутатів міста Одеси видав ОСОБА_11 на склад сімʼї з 3-х осіб (чоловік - ОСОБА_12, дочка - ОСОБА_4) ордер на право зайняття кімнати житловою площею 21,4 кв. м у квартирі АДРЕСА_3 (нинішня назва - Отамана Головатого) в місті Одесі, незважаючи на те, що 13 липня 1988 року вказаний будинок був визнаний аварійним.
В подальшому розпорядженнями Ленінської районної адміністрації від 13 березня 2001 року та від 15 січня 2002 року ОСОБА_11 на склад сімʼї з 3-х осіб були надані у тимчасове користування під підсобні приміщення аварійна квартира АДРЕСА_7, яка розташована на першому поверсі, та аварійна квартира АДРЕСА_8, яка розташована на другому поверсі вищевказаного будинку.
Таким чином, квартира АДРЕСА_1 складалася з 3-х відокремлених приміщень, два з яких були підсобними.
Розпорядженням органу приватизації від 15 жовтня 2002 року № 171147 було задоволено заяву ОСОБА_11 про приватизацію вказаної квартири (загальною площею 111,2 кв. м) та передачу цього житла її сімʼї у спільну часткову власність.
Свідоцтвом про право власності на житло від 15 жовтня 2002 року, виданим Управлінням житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Одеської міської ради на підставі вказаного розпорядження, підтверджується, що ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на праві спільної часткової власності належала квартира АДРЕСА_9
Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 08 листопада 2005 року в цивільній справі № 2-8685/2005 за позовом ОСОБА_11, яка також діяла в інтересах неповнолітньої ОСОБА_14, до ОСОБА_12 про розподіл майна в натурі та за зустрічним позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_11 про розподіл майна в натурі визнано право власності на:
- двокімнатну квартиру АДРЕСА_10 - за ОСОБА_11;
- двокімнатну квартиру АДРЕСА_11 загальною площею 28,1 кв. м, житловою -20,1 кв. м, - за ОСОБА_12;
- двокімнатну квартиру АДРЕСА_12 загальною площею 48,8 кв. м, житловою - 21,3 кв. м, - за ОСОБА_10
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 листопада 2015 року № 48646791 позивач є власником квартири АДРЕСА_4 (номер запису 537 в книзі 533 пр-51).
ОСОБА_8 та ОСОБА_5 (інвалід другої групи з дитинства) з 23 жовтня 2004 року перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_15, яка є дитиною-інвалідом.
Довідкою Комунального підприємства "Пересипський" від 15 червня 2016 року№ 563 підтверджується, що ОСОБА_8 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1) був зареєстрований у АДРЕСА_13, яка складалася з однієї кімнати житловою площею 21,3 кв. м, починаючи з 08 вересня 2004 року, а його дружина ОСОБА_5 разом з малолітньою дочкою ОСОБА_6 - з 16 вересня 2005 року.
У вказаній довідці також зазначено, що особовий рахунок відкрито на імʼя ОСОБА_14, яка виписалася із спірного житла 25 квітня 2008 року. З 06 квітня 2012 року у квартирі була зареєстрована мати позивача - ОСОБА_7
Розпорядженням Ленінської районної адміністрації від 19 лютого 1997 року № 38/9 підтверджується, що квартира АДРЕСА_5, якаскладається з житлового приміщення площею 26,27 кв. м, кухні, веранди, на підставі рішення Виконавчого комітету від 13 липня 1988 року № 348 була визнана аварійною.
Саме у квартирі АДРЕСА_6, яка має статус нежитлового приміщення, з 2004 року проживає сімʼя ОСОБА_5
Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 30 листопада 2015 року, яке набрало законної сили,відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_5, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини, про виселення ОСОБА_7 та зняття її з реєстраційного обліку у квартирі АДРЕСА_1.
Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 22 червня 2016 року, яке набрало законної сили, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_5, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини, до ОСОБА_7, треті особи -Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації, ОСОБА_4, ОСОБА_8, про вселення та зобовʼязання не перешкоджати у користуванні житловим приміщенням (спірною квартирою).