Постанова
Іменем України
15 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 456/1835/16-ц
провадження № 61-11634св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
представник позивача - ОСОБА_5,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11 липня 2017 року в складі судді Саса С. С. та постанову Апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року в складі колегії суддів: Крайник Н. П., Бойко С. М., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ" (далі - ТзОВ "Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ") про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що з 29 листопада 2006 року він працював у ТзОВ "Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ" на посаді електрогазозварника. 17 серпня 2015 року він вийшов на роботу, але до робочого місця його не допустили, належна йому пластикова картка-пропуск заблокована. Жодних пояснень з приводу недопуску до роботи йому надано не було, його не ознайомлювали з наказом (розпорядженням) про відсторонення від роботи. Наступного дня його знову не допустили до роботи. При цьому керівництво постійно здійснювало на нього тиск та вимагало написати заяву про звільнення з роботи за власним бажанням.
27 жовтня 2015 року він звернувся до суду з позовом до ТзОВ "Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ" про допуск до робочого місця та виплату стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Під час розгляду судом його позову про допуск до роботи, а саме 24 травня 2016 року представник відповідача надав йому наказ від 24 травня 2016 року № 298/ос про припинення з ним трудового договору на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України. Причини звільнення, наведені в наказі № 298/ос про звільнення його з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України вважав такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а наказ про звільнення з роботи - незаконним.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що відповідач чинив йому перешкоди у допуску до роботи, наданий позивачем відеозапис на DVD-диску не підтверджує факту недопуску до роботи з вини відповідача, будь-яких порушень трудового законодавства щодо позивача не було також виявлено під час перевірки Територіальною державною інспекцією з питань праці у Львівській області.
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 рокурішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11 липня 2017 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують.
У касаційній скарзі ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач не надав доказів, які б підтверджували наявність підстав для звільнення позивача з роботи за прогул без поважних причин. Суди не врахували, що 17 серпня 2015 року позивач вийшов на роботу, але до робочого місця його допущено не було.
У звʼязку з недопуском до роботи позивач змушений був звертатися з позовом до суду. Причина звільнення, наведена в наказі про звільнення з роботи № 298/ос, а саме за прогул без поважних причин (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України) не відповідає дійсним обставинам.
ТзОВ "Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ" надало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і обґрунтованими, висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, підстав для їх скасування немає.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суд установив, що наказом ТзОВ "ЛеоніВаерінг Системс УА ГмбХ" від 29 листопада 2006 року № 445/ос ОСОБА_4 прийнятий на роботу на посаду електрогазозварника.
Наказом ТзОВ "Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ" від 24 травня 2016 року № 298/ос електрогазозварника ОСОБА_4 звільнено з роботи за прогул без поважних причин згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України.