Постанова
Іменем України
10 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 214/802/15
провадження № 61-37179св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н.О., Крата В. І., Коротуна В. М., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
представники позивача: СафірФедір Олегович, Хваль Андрій Петрович, Кузьміч Аліна Олександрівна, ВибіцькийКіріл Євгенович, Карпенко Яна Олександрівна,
відповідач - ОСОБА_6,
представник відповідача - ОСОБА_7,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі судді Ковтун Н. Г. від 19 квітня 2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П. від 30 березня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", яке змінило найменування на акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 10 липня 2007 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № KRHTAW04320059, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 39 745 грн, який зобовʼязався повернути до 09 липня 2012 року та сплатити відсотки та комісію за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених договором.
У порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобовʼязання за вказаним договором належним чином не виконав, чим порушив умови кредитного договору. У звʼязку з чим станом на 26 грудня 2014 року утворилась заборгованість, яка з урахуванням процентів, комісії та пені становить 266 841,14 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 квітня 2017 року позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість станом на 26 грудня 2014 року за кредитним договором № KRHTAW04320059 від 10 липня 2007 року у сумі 132 688,45 грн, яка складається із: 35 030,40 грн заборгованості за кредитом, 72 067,16 грн заборгованості за процентами, 6 359,20 грн заборгованості з комісії за користування кредитом, 19 231,69 грн пені.
В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із доведеності факту невиконання позичальником умов кредитного договору, а тому дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_6 на користь банку суми заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісії за користування кредитними коштами у визначеному в позові розмірі. В межах річного строку суд стягнув пеню у розмірі 19 231,69 грн із розрахунку 0,15% від суми не погашеної заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що встановивши факт неналежного виконання зобовʼязання за укладеним кредитним договором щодо погашення кредиту, сплати відсотків за його користування відповідно до умов договору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач повинен нести відповідальність перед кредитором щодо погашення заборгованості по кредитному ліміту та нарахованим відсоткам у визначеному позові розмірі.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2018 року ОСОБА_6 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідач не отримував будь-якого повідомлення щодо наявності кредитної заборгованості. Крім того, належний відповідачу автомобіль марки ВАЗ 21104, 2007 року, державний номер НОМЕР_1, який забезпечував виконання кредитного зобовʼязання, у листопаді 2014 року працівники банку забрали для подальшої його реалізації шляхом звернення стягнення на предмет застави в позасудовому порядку, про результати продажу якого відповідача повідомлено не було.
Відзив позивача на касаційну скаргу не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 214/802/15-ц з Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Зупинено виконання рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 квітня 2017 року в частині задоволення позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2019 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 10 липня 2007 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № KRHTAW04320059, за умовами якого останній отримав кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в розмірі 50 440,00 грн, терміном до 09 липня 2012 року на наступні цілі: 37 200,00 грн на купівлю автомобіля, а також 34,00 грн для сплати за реєстрацію предмета застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування відповідно до пункту 1.2; на сплату страхових платежів за договором страхування транспортного засобу KRHTAW04320059 від 10 липня 2007 року на строк до 09 липня 2008 року у сумі 2 139,00 грн, а також винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 372,00 грн та у розмірі 10 695 грн на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбаченого пунктами 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,75 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди у розмірі 0,40% від суми виданого кредиту на придбання автомобіля, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з пунктом 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно з пунктом 6.2 договору.
Із наданого банком розрахунку вбачається, що позичальник порушив умови договору, не сплачував нараховані банком відсотки, не погашав кредит, унаслідок чого станом на 26 грудня 2014 року виникла заборгованість у сумі 266 841,14, яка складається із: 35 030,40 грн заборгованості за кредитом, 72 067,16 грн заборгованості за процентами, 6 359,20 грн заборгованості з комісії за користування кредитом, 153 384,38 грн пені за несвоєчасність виконання зобовʼязань за договором.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.