ПОСТАНОВА
Іменем України
18 квітня 2019 року
Київ
справа №815/4162/16
адміністративне провадження №К/9901/34053/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2017 у складі колегії суддів: Ступакової І.Г. (головуючий), Бітова А.І., Милосердного М.М. у справі №815/4162/16 за позовом ОСОБА_2 до Управління МВС України на Одеській залізниці, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Головне управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобовʼязання вчинити дії
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2.) звернувся до суду з позовом до Управління МВС України на Одеській залізниці (далі - УМВС на ОЗ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Головне управління Національної поліції в Одеській області, в якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ начальника УМВС на ОЗ №127 о/с від 08.09.2015 в частині звільнення з 08.09.2015 у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_2, слідчого слідчої частини слідчого відділу УМВС на ОЗ;
1.2. поновити майора міліції ОСОБА_2 на посаді слідчого слідчої частини слідчого відділу УМВС на ОЗ з 08.09.2016;
1.3. стягнути з УМВС на ОЗ на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.09.2016 по день фактичного поновлення на службі;
1.4. зобовʼязати Ліквідаційну комісію Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці розглянути кандидатуру майора міліції ОСОБА_2 для зайняття рівнозначної посади відповідно до пункту 9 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію", у Головному управлінні Національної поліції в Одеській області та видати відповідний наказ з цього приводу.
2. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2016 позов задоволено частково.
2.1. Визнано протиправним і скасовано наказ УМВС на ОЗ №127 о/с від 08.09.2015 в частині звільнення майора міліції ОСОБА_2, слідчого слідчої частини слідчого відділу УМВС на ОЗ з 08.09.2015 за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
2.2. Поновлено майора міліції ОСОБА_2, слідчого слідчої частини слідчого відділу УМВС на ОЗ з 08.09.2015.
2.3. Зобовʼязано Ліквідаційну комісію УМВС на ОЗ, здійснити розрахунок та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_2, слідчого слідчої частини слідчого відділу УМВС на ОЗ з 08.09.2015 відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
2.4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
3. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2017 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2016 скасовано і ухвалено нову, якою у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
4. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
4.1. ОСОБА_2 з 19.08.2002 проходив службу в органах внутрішніх справ, починаючи з червня 2014 року - на посаді слідчого слідчої частини слідчого відділу УМВС на ОЗ.
4.2. Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України) від 14.04.2015 №43 "Про заходи щодо реформування органів внутрішніх справ", МВС України прийнято наказ від 22.06.2015 №741 "Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції", яким скорочено всі посади УМВС на ОЗ, крім посад членів комісії з ліквідації, створеної наказом МВС України від 08.06.2015 №661.
4.3. На виконання даного наказу, 30.06.2015 т.в.о. начальника УМВС на ОЗ направлено начальникам галузевих служб лінійних відділів та підрозділів при Управлінні службову телеграму, де зазначено про необхідність у термін до 10.07.2015 довести до відома всього особового складу наказ МВС від 22.06.2015 №741 та попередити кожного підлеглого працівника особисто під підпис про наступне звільнення з органів внутрішніх справ через скорочення штатів з 01.09.2015.
4.4. Наказом УМВС на ОЗ від 08.09.2015 №127 о/с майора міліції ОСОБА_2, слідчого слідчої частини слідчого відділу УМВС на ОЗ, з 08.09.2015 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів).
4.5. Позивач надав до суду рапорт від 14.10.2015, поданий на імʼя т.в.о. начальника УМВС на ОЗ, про розгляд питання щодо подальшого продовження служби в поліції. Вказаний рапорт не містить резолюцій та відміток про його отримання УМВС на ОЗ. Також, згідно відомостей з журналів вхідної документації УМВС на ОЗ вбачається, що у період з 12.10.2015 по 11.11.2015, до Управління рапорт позивача не надходив.
5. Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не місять доказів попередження позивача про наступне звільнення, отже, при звільненні позивача через скорочення штатів відповідач порушив вимоги статті 49-2 Кодексу законів про працю України та пункту 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Суд вказав, що у день звільнення з позивачем не проведено остаточного розрахунку та не видано йому трудової книжки. Зобовʼязуючи Ліквідаційну комісію УМВС на ОЗ нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд керувався тим, що відповідач не надав довідки про його грошове забезпечення і зазначив про неможливість її надання, у звʼязку з відсутністю у комісії бухгалтера. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобовʼязання Ліквідаційної комісії УМВС на ОЗ розглянути кандидатуру позивача для зайняття рівнозначної посади у Головному управлінні Національної поліції в Одеській області, суд послався на те, що дана ліквідаційна комісія не є органом, уповноваженим вирішувати питання щодо подальшого проходження служби в поліції відповідно до пункту 9 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію".
5.1. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції і ухвалюючи нову постанову про відмову у задоволенні позову повністю, наголосив, що спеціальним законодавством, яким є Закон України "Про Національну поліцію", визначено процедуру вивільнення працівників міліції з органів внутрішніх справ. Зокрема, судом вказано, що відповідно до пунктів 8-10 цього Закону, з 06.08.2015 усі працівники міліції, у тому числі і позивач, вважались повідомленими про наступне звільнення через скорочення штатів і окреме письмове попередження не вимагалось. Також, на думку суду, єдиною законодавчо передбаченою формою волевиявлення працівника міліції щодо подальшого проходження ним служби в поліції міг слугувати написаний та поданий рапорт (заява). Проте, позивач у визначені законодавством порядку і строки не звернувся до Головного управління Національної поліції в Одеській області з відповідним рапортом і відтак його звільнення було законним, а підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
6. Позивач подав касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2017, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати і залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2016.
6.1. Аргументи скаржника полягають у тому, що суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення неправильно застосував норми матеріального права і допустив порушення норм процесуального права. Зокрема, наголошує, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки рапорту від 14.10.2015, яким позивач виявив бажання продовжувати службу в поліції. Зазначає, що Законом України "Про Національну поліцію" не врегульовано процедуру звільнення та порядок здійснення розрахунків при звільненні, тому, повинні застосовуватись загальні норми Кодексу законів про працю України. Крім того, скаржник вказує, що на момент його звільнення, УМВС на ОЗ не було ліквідоване в якості юридичної особи, а Головне управління Національної поліції в Одеській області ще не було створене. Вважає, що відповідачем порушений принцип юридичної визначеності, а також допущено дискримінацію стосовно позивача.
7. Відповідач відзиву (заперечень) на касаційну скаргу не подав.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
"Стаття 43. <…> Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення".
9. Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України):
Стаття 49-2. Порядок вивільнення працівників
"Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
…Одночасно з попередженням про звільнення у звʼязку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації <…>".
10. Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII):
Розділ XI
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
"1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім:
1) пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування;
2) частини сьомої статті 15 та частини пʼятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.
…4. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
…8. З дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.