ПОСТАНОВА
Іменем України
18 квітня 2019 року
Київ
справа №537/2897/16-а
адміністративне провадження №К/9901/17647/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року (головуючий суддя Донець Л.О., судді: Бенедик А.П., Мельнікова Л.В.) у справі №537/2897/16-а за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Полтавського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій та зобовʼязання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2016 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (надалі також - відповідач, МО України), Полтавського обласного військового комісаріату (надалі також - Полтавський ОВК), в якому просив:
- визнати протиправним дії відповідача щодо відмови у призначенні та виплати позивачеві одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІ групи інвалідності, повʼязаної з виконанням обовʼязків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - 10 грудня 2012 року;
- зобовʼязати відповідача призначити та виплатити позивачеві одноразову грошову допомогу внаслідок настання ІІ групи інвалідності у звʼязку з виконання обовʼязків військової служби у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - 10 грудня 2012 року.
Постановою Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 8 грудня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення інвалідності ІІ групи, повʼязаної з виконанням обовʼязків військової служби. Зобовʼязано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу внаслідок встановлення 10 грудня 2012 року інвалідності ІІ групи, повʼязаної з виконанням обовʼязків військової служби, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобовʼязаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №499 від 28.05.2008 року (далі - Порядок №499), у розмірі 30-місячного грошового забезпечення. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року постанову суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позову про зобовʼязання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу внаслідок встановлення 10.12.2012 року інвалідності ІІ групи, повʼязаної з виконанням обовʼязків військової служби, відповідно до Порядку №499 у розмірі 30-місячного грошового забезпечення.
В цій частині прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Зобовʼязано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 вересня 2015 року з наданими до неї додатками. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу з 11 липня 1967 року по 15 березня 1977 року та з 21 грудня 1977 року по 18 лютого 1991 року, в тому числі з 9 серпня 1981 року по 28 серпня 1983 року в Демократичній Республіці Афганістан, що підтверджено довідкою Полтавського обласного військового комісаріату №53812/209 від 26 жовтня 2012 року, його військовим квитком та посвідченнями.
Згідно з витягом із протоколу засідання Центральної військової лікарської комісії по встановленню причинного звʼязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №2152 від 5 листопада 2012 року, захворювання ОСОБА_1 повʼязані з виконанням ним військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. (а.с.69).
Згідно з Довідкою до акту огляду МСЕК серії 10ААА №185463 та Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності серії 10ААА №018312, ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново з 10 грудня 2012 року у звʼязку з захворюваннями, повʼязаними з виконанням обовʼязків військової служби по ЛНА на ЧАЕС (а.с.68).
15 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до військового комісаріату із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги, у звʼязку з отриманням ІІ групи інвалідності у звʼязку із захворюваннями, повʼязаними з виконанням обовʼязків військової служби по ЛНА на ЧАЕС. До заяви були додані документи, передбачені п.3 Порядку N499 (а.с.66).
Полтавський обласний військовий комісаріат направив висновок та документи ОСОБА_1 до Департаменту фінансів Міністерства Оборони України для прийняття рішення щодо можливості призначення та виплати одноразової грошової допомоги, що підтверджено листом №10/2142 від 17.09.2015 року. (а.с.65).
Департаментом фінансів Міністерства оборони України листом №248/3/6/2653 від 9 жовтня 2015 року була надана відповідь про прийняте рішення-відмову (а.с.64).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач отримав групу інвалідності 10 грудня 2012 року, тому на нього розповсюджується дія положення ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ) та Порядку №499, у звʼязку з чим бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги є помилковою.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині зобовʼязання МО України призначити та виплатити спірну допомогу, апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції перебрав на себе повноваження МО України.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити без змін. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судове рішення про зобовʼязання повторно розглянути заяву не відновлює його порушеного права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у звʼязку із виконанням ними конституційного обовʼязку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обовʼязок і військову службу".