ПОСТАНОВА
Іменем України
18 квітня 2019 року
Київ
справа №455/589/16-а
адміністративне провадження №К/9901/16702/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Старосамбірського районного суду Львівської області від 2 червня 2016 року (головуючий суддя Лойзик М.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року (головуючий суддя Довга О.І., судді: Ліщинський А.М., Запотічний І.І.) у справі №455/589/16-а за позовом ОСОБА_1 до Солянуватської сільської ради Старосамбірського району, третя особа: ОСОБА_2, про визнання незаконним рішення, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2016 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про визнання незаконним та недійсним рішення 16 сесії 6 скликання Солянуватської сільської ради Старосамбірського району № 161 від 26 липня 2013 року про встановлення меж земельних ділянок ОСОБА_4 площею:
0.2210 га, що розташована у селі Солянуватка по вулиці Центральна 35 і призначена для обслуговування житлового будинку
0.0725 га, що розташована у селі Солянуватка по вулиці Центральна і призначена для ведення особистого селянського господарства.
В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що цим рішенням землі загального користування передані у власність, що суперечить чинному законодавству.
Ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 2 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року, позов залишено без розгляду на підставі ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що згідно наявних в матеріалах справи копій судових рішень та письмових пояснень осіб, які беруть участь у справі, між сторонами тривалий час існує спір, що зумовив виникнення кількох судових справ в рамках як цивільного так і адміністративного судочинства.
Позивачем у цій справі оскаржується рішення органу місцевого самоврядування, а саме - рішення №161 16 сесії 6 скликання Солянуватської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, яке датується 26 липня 2013 року. При цьому, позивач стверджувала, що вона не знає про зміст вказаного рішення, а відтак не знала, що таке рішення порушує її законні права та інтереси.
Проте, судом встановлено, що на розгляді Старосамбірського районного суду Львівської області перебувала справа №455/32/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи Солянуватської сільської ради Старосамбірського району Львівської області про усунення перешкод у користуванні дорогою загального користування. В межах цієї цивільної справи ОСОБА_2 19 березня 2015 року подано заперечення на адміністративний позов ОСОБА_1, серед додатків до якого було і рішення №161 від 26 липня 2013 року 16 сесії 6 скликання Солянуватської сільської ради Старосамбірського району Львівської області про встановлення меж земельних ділянок, що є предметом оскарження у даній справі.
Відтак, враховуючи процесуальну участь ОСОБА_1 у цивільній справі №455/32/15-ц як сторони у цивільному процесі, суди дійшли висновку, що використовуючи свої процесуальні права, вона мала безумовне право на ознайомлення із матеріалами справи, а отже і ознайомитись зі змістом рішення №161 від 26 липня 2013 року 16 сесії 6 скликання Солянуватської сільської ради Старосамбірського району Львівської області.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що у матеріалах адміністративної справи №455/727/15-а (Старосамбірський районний суд м.Львова) за позовом ОСОБА_1 до Солянуватської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, третя особа - ОСОБА_5, міститься технічна документація із землеустрою, щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_5 у АДРЕСА_1, яка згідно розписки позивача та її представника була отримана разом із запереченням проти позову в судовому засіданні 24 березня 2015 року.
Таким чином, суди дійшли висновку, що строк звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом сплинув 25 вересня 2015 року.
Не погодившись з ухвалами судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивачу на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_2 та земельна ділянка біля нього. По сусідству з будинковолодінням позивача знаходиться будинковолодіння АДРЕСА_3, яке успадкував ОСОБА_2 (третя особа) після смерті матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Вздовж земельних ділянок та будинковолодінням, яке успадкував третя особа, знаходиться дорога загального користування, на заїзді до якої останній, ще на початку 2014 року висипав гравійну суміш та річковий камінь, тим самим перекривши частину дороги загального користування і приєднавши її до земельної ділянки, що знаходиться біля будинковолодіння, яке він успадкував. Оскільки третя особа на прохання позивача прибрати з дороги загального листування висипану ним гравійну суміш та річковий камінь не реагував, а навпаки стверджував, що це його земельна ділянка, то позивач звернулася до Солянуватської сільської ради Старосамбірського району Львівської області з заявою про надання інформації, про те чи передавалась у приватну власність дорога загального користування, що веде до урочища "Горбачівка".
Згідно відповіді сільського голови Солянуватської сільської ради питання передачі частини дороги загального користування., яка межує з земельною ділянкою ОСОБА_5 (третя особа) у приватну власність гр. ОСОБА_4 чи ОСОБА_5 не вирішувалося.
Саме тому, в січні 2015 року, позивач, в порядку цивільного судочинства, звернулася до Старосамбірського районного суду Львівської області з позовною заявою до третьої особи про усунення перешкод у користуванні дорогою загального користування. ОСОБА_5 були подані заперечення щодо позовних вимог у цивільній праві № 455/32/15-ц (первісних і збільшених позовних вимог) про усунення перешкод у користуванні дорогою та додатки (докази на обґрунтування заперечень). У додатках третя особа надала копію технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, до якої не було долучено Державний акт.
При цьому, як у актах встановлення та узгодження зовнішніх меж земельних ділянок так і в кадастрових планах земельних ділянок, в описі меж, між земельними ділянками, із призначенням для обслуговування житлового будинку площею 0,2210 та для ведення особистого селянського господарства площею 0,0725 га, що належать ОСОБА_4 не вказується дорога і польова дорога.
Отже, позивач вважала, що без дослідження державного акту на право приватної власності на землю, якого не було долучено з технічною документацією із землеустрою до цивільної справи, неможливо було встановити, що саме Рішенням №161 від 26 липня 2013 року 16 сесії 6 скликання Солянуватської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, яким встановлено межі земельних ділянок ОСОБА_4, було порушено чинне законодавство, яким заборонено передавати у власність землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).
Тому, позивач вирішила, що справа не підлягала розгляду у порядку цивільного судочинства, у звʼязку з чим подала заяву про залишення позову без розгляду, а в липні 2015 року подала адміністративний позов до відповідача, відділу Держземагенства у Старосамбірському районі Львівської області та третьої особи про часткове визнання незаконним рішення виконавчого комітету Солянуватської сільської ради народних депутатів Старосамбірського району Львівської області № 17 від 30 квітня 1996 року та визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю. На той час Позивач вважала, що саме цим рішенням було передано у приватну власність дорогу загального користування.
30 листопада 2015 року відділом Держземагенства у Старосамбірському районі Львівської області на запит суду, за клопотанням позивача, надано технічну документацію, із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що належали ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на землю (адміністративна справа №455/727/15-а).
Ознайомившись з технічною документацією із землеустрою, у якій вже були наявні всі документи, позивачу і стало відомо, що у державному акті на право приватної власності, а саме плані зовнішніх меж земельної ділянки наявна дорога загального користування (польова). І тому було встановлено, що саме рішенням № 161 від 26 липня 2013 року 16 сесії 6 скликання Солянуватської сільської ради Старосамбірського району Львівської області встановлено межі земельних ділянок гр. ОСОБА_4 і передано у власність землю загального користування.
Тому позивач вирішила, що рішенням виконавчого комітету Солянуватської сільської ради народних депутатів Старосамбірського району Львівської області №17 від 30 квітня 1996 року жодним чином не було порушено вимоги чинного на той час земельного законодавства. Проте, оскільки у адміністративній справі № 455/727/15-а був розпочатий судовий розгляд і можливість зміни предмету або підстави позову було втрачено, про що винесено відповідно ухвалу від 23 грудня 2015 року Старосамбірського районного суду Львівської області, позивач подала заяву про залишення позову без розгляду і в травні 2016 року, в шестимісячний строк, звернулася до суду з цим адміністративним позовом.
Отже, на думку скаржника їй лише 30 листопада 2015 року з наданої Держземагенством у Старосамбірському районі Львівської області на запит суду технічної документації із землеустрою (в повному обсязі із державним актом на право приватної власності на землю ОСОБА_4) стало відомо про те, що рішенням № 161 26 липня 2013 року 16 сесії 6 скликання Солянуватської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, яким встановлено межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_4, порушено чинне законодавство та її права.
Також на думку позивача судом апеляційної інстанції було порушено норми процесуального права в частині безпідставної відмови у задоволенні клопотання про витребування для огляду в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції цивільної справи №455/32/15-ц про усунення перешкод в користуванні дорогою загального користування та адміністративної справи №455/727/15-а про часткове визнання недійсним рішення виконавчого комітету Солянуватської сільської ради народних депутатів Старосамбірського району та визнання недійсним Державного акту на право власності на землю, для встановлення часу, з якого позивачу стало відомо про незаконне рішення сільської ради.
У запереченнях на касаційну скаргу третя особа, посилаючись на безпідставність її доводів та невідповідність їх фактичним обставинам справи, просить судові рішення залишити без змін, оскільки судами у повному обсязі зʼясовано обставини справи на підставі наявних доказів та прийнято законні і обґрунтовані рішення.
Солянуватська сільська рада подала аналогічні заперечення на касаційну скаргу, в яких просить касаційну скаргу відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
У цій справі позовні вимоги про визнання протиправним і скасування рішення ради про встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_4, позивач заявив у звʼязку із порушенням її прав на користування дорогою загального користування з боку третьої особи, якій, як на переконання позивача, відповідачем в порушення норм чинного законодавства передано у власність в тому числі дорогу загального користування.
Розглядаючи позов, суди виходили з того, що між сторонами наявний публічно-правовий спір, а тому ця справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Відповідно, суди застосували строки звернення до суду встановлені КАС України і наслідки пропуску такого строку.
Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є субʼєктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.