ПОСТАНОВА
Іменем України
17 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 812/1143/17
адміністративне провадження № К/9901/25016/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Анцупової Т. О.,
суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 812/1143/17
за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про зобовʼязання надати дозвіл на розробку технічної документації;
за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду (суддя Кисельова Є. О.) від 11 жовтня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Міронова Г. М., Арабей Т. Г., Геращенко І. В.) від 13 грудня 2017 року, встановив:
І. РУХ СПРАВИ
1. У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, в якому просила:
- зобовʼязати ГУ Держгеокадастру у Луганській області надати дозвіл ОСОБА_3 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для безоплатної передачі у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Смолянинівській сільській раді Новоайдарського району Луганської області.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства. Відмовляючи у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, відповідач діяв всупереч положень ст. 118 Земельного кодексу України, оскільки були відсутні підстави для відмови у наданні дозволу визначені у зазначеній статті. Отже, Держгеокадастр зобовʼязаний був надати такий дозвіл у відповідності до норм земельного законодавства.
3. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково.
Зобовʼязано Головне управління Держгеокадастру у Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 02 червня 2017 року про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держгеокадастру у Луганській області на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі 320,00 грн.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 19 лютого 2018 року Головне управління Держгеокадастру у Луганській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року, і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
5. Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2018 року відкрито провадження за вказаною касаційною скаргою та установлено десятиденний строк з моменту отримання копії зазначеної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.
6. 27 березня 2018 року до Верховного Суду від ОСОБА_3 надійшов відзив на касаційну скаргу ГУ Держгеокадастр, в якому позивач просить оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
7. Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2019 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду та призначено до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 345 КАС України.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02 червня 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,0000 га у власність, розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Смолянинівській сільській раді Новоайдарського району Луганської області. Бажане місце розташування земельної ділянки на контурі НОМЕР_1.
9. Листом від 18 липня 2017 року за № А-1480/0-1352/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Луганській області повідомило ОСОБА_3, що зазначену земельну ділянку буде включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу права на них на земельних торгах та поінформовано про порядок участі у таких торгах.
10. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що вимоги Земельного кодексу України визначають вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, а саме, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування обʼєкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
12. Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є тотожнім з наданням земельної ділянки у власність, оскільки, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Посилання відповідача на ч. 7 ст. 137 Земельного кодексу України, яка передбачає, що особа, яка бажає взяти участь у земельних торгах, не пізніше ніж за три робочі дні до їх проведення подає виконавцю земельних торгів, а також те що земельна ділянки перебуває в оренді на підставі договору від 26 липня 2011 року укладеною між Новоайдарською районною державною адміністрацією та ОСОБА_3 не може бути підставою у відмові для надання дозволу на розробку проекту технічної документації із землеустрою. Тобто право позивача на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки є порушеними.
13. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що вирішення питання щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відведення) меж земельної ділянки для безоплатної передачі у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення є виключною компетенцією та повноваженнями Держгеокадастру. Відтак, з метою повною захисту прав та інтересів позивача, суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та зобовʼязання Головного управління Держгеокадастру у Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 02 червня 2017 року про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
15. Зокрема скаржник зазначив, що відповідно до вимог ст. 116, 118 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності, тобто із вільних земельних ділянок.
16. Також скаржник зазначив, що однією з підстав відмови позивачу у задоволенні її заяви є зміна цільового призначення земельної ділянки, оскільки вказана у заяві ОСОБА_3 земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення для ведення городництва, в той час як заявник бажає отримати у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.
17. Для передачі земельної ділянки у власність, особа звертається до відповідних органів із заявою про отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про надання її у власність. Проте, позивач звернулася до Держгеокадастру із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки. Зазначені дозволи є різними документами як за поняттям так і за підставою та процедурою виконання цієї документації.
18. Крім того, скаржник зазначив, що немає правових підстав для надання ОСОБА_3 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для безоплатної передачі у власність для ведення особистого селянського господарства з земель державної власності сільськогосподарського призначення, оскільки вказана позивачем земельна ділянка перебуває в оренді ОСОБА_3 на підставі укладеного договору оренди.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.
20. Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
21. Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
22. Згідно з п. "б" ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
23. Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані обʼєкти, що підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.