ПОСТАНОВА
Іменем України
18 квітня 2019 року
Київ
справа №826/4581/17
адміністративне провадження №К/9901/69274/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Мороз Л.Л., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" до державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бродюк Ірини Юріївни та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Виходцевої Євгенії Ігорівни, за участю третіх осіб - Гаражно-будівельного кооперативу "Волгоградський" та Приватного підприємства "Стевія БМ" про визнання протиправним та скасування рішення за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Аблова Є.В. від 19 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Горяйнова А.М., Кузьмишиної О.М., Коротких А.Ю. від 29 листопада 2018 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (далі - КП "Спецжитлофонд", позивач) звернулося до суду із позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бродюк І.Ю. (далі - відповідач 1), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Виходцевої Є.І. (далі - відповідач 2), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Гаражно-будівельного кооперативу "Волгоградський" (далі - ГК "Волгоградський", третя особа 1), Приватного підприємства "Стевія БМ" (далі - ПП "Стевія БМ", третя особа 2), у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 квітня 2016 року № 29460232 державного реєстратора прав на нерухоме майно Бродюк Ірини Юріївни, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві;
- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 травня 2016 року № 29777090 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Виходцевої Євгенії Ігорівни.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бродюк І.Ю. є таким, що порушує права та інтереси позивача, прийняте без правових на те підстав, а відтак є таким, що підлягає скасуванню. Крім того, зазначає, що протиправним є рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Виходцевої Є.І., оскільки останньою вчинено реєстраційні дії без належних правових підстав, що також призвело до порушення прав позивача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2018 року, змінене у мотивувальній частині постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року, позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірні реєстраційні дії проведені за відсутності зареєстрованого права власності за продавцем майна.
Апеляційний суд змінив мотивувальну частину, встановивши, що підставою задоволення позову є те, що рішення державного реєстратора від 28 квітня 2016 року № 29460232 є протиправним, оскільки прийняте з порушенням вимог частин третьої, четвертої статті 3, абзацу четвертого пункту 1 частини третьої статті 10 та пункту 4 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Головне територіальне управління юстиції у м. Києві звернулося із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано 19 грудня 2018 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 січня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Коваленко Н.В. та Мороз Л.Л.
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/4581/17 та запропоновано сторонам надати відзиви на касаційну скаргу.
Разом з касаційною скаргою Головним територіальним управлінням юстиції у м. Києві подано клопотання про зупинення виконання оскаржуваних рішень до закінчення розгляду справи у касаційному порядку, а також про участь у судовому засіданні при розгляді справи у касаційному порядку, у задоволенні яких було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2019 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що Державним реєстратором прав на нерухоме майно Бродюк Іриною Юріївною Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві розглянуто заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 квітня 2016 року, реєстраційний номер 16667599, яку подав Трубєцкой С.Г. - голова Обслуговуючого Гаражно-будівельного кооперативу "Волгоградський", для проведення державної реєстрації права власності на нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Шолом-Алейхема, 5В та прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 квітня 2016 року № 29460232 нежитлової будівлі, що розташовані за вказаною вище адресою за субʼєктом ОГБК "Волгоградський", код ЄДРПОУ 23493181.
Підставою для виникнення права власності та внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором вказано: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, серія та номер: 29460232, виданий 28 квітня 2016 року, видавник: Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві.
Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 29777090 від 26 травня 2016 року, 23:47:35) приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевою Євгенією Ігорівною зареєстровано право власності на 1/2 частину нежитлової будівлі за адресою: м. Київ, вул. Шолом-Алейхема, 5В за ПП "Стевія БМ" на підставі договору купівлі-продажу (серія та номер 671) від 19 травня 2016 року.
Підставою вказаної реєстраційної дії слугував договір купівлі-продажу від 26 травня 2016 року, укладений між ОГБК "Волгоградський" (продавець) та приватним підприємством "Стевія БМ" (покупець), згідно якого продавець за певну плату передав, а покупець отримав 1/2 частини нежитлової будівлі за вказаною адресою.
Відповідно до умов договору купівлі-продажу від 26 травня 2016 року, укладеного між ОГБК "Волгоградський" (продавцем) та приватним підприємством "Стевія БМ" (покупцем) продавець за певну плату передав, а Покупець отримав частину нежитлової будівлі за вказаною адресою.
Пунктом 1.2 вказаного договору зазначено, що обʼєкт належить продавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 25 листопада 2001 року, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 квітня 2016 року, реєстраційний номер обʼєкта нерухомого майна 913442280000.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що для проведення державної реєстрації права власності на обʼєкти нерухомого майна, подано договір купівлі-продажу, укладений між Кооперативом по експлуатації автостоянки Ватутінського району м. Києва "Славутич" (продавець) та ГБК "Волгоградський" (покупець) від 25 листопада 2001 року, який за формою та змістом відповідав вимогам ЦК Української РСР у редакції, чинній на момент укладення відповідного договору, оскільки статтею 227 ЦК Української РСР було встановлено, що нотаріальному посвідченню підлягає договір купівлі-продажу житлового будинку, якщо хоча б однією стороною є громадянин. Суди не надали належної правової оцінки тому, що договір купівлі-продажу було укладено щодо нежитлових приміщень та сторонами виступали юридичні особи.
Також скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не правильно застосували норми матеріального права, а саме статтю 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки у переліку підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації, що визначені у цій статті, відсутня така підстава як "незареєстроване право власності", якщо заявником подано всі передбачені законом документи.
Від КП "Спецжитлофонд" надійшов відзив на касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у м. Києві, у якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийняти на підставі правильного застосування норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Від ПП "Стевія БМ" надійшло клопотання про закриття провадження у справі, оскільки спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субʼєктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2018 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року не відповідають, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Вирішуючи спір у цій справі по суті, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку, що такий спір є публічно-правовим та має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства. Однак, колегія суддів вважає такий висновок передчасним з огляду на наступне.
За правилами частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у звʼязку зі здійсненням субʼєктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із субʼєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "субʼєкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, іншого субʼєкта при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у звʼязку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.
Наведене узгоджується з положеннями статей 2, 4, 19 КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та субʼєкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Публічно-правовий спір має особливий субʼєктний склад. Участь субʼєкта владних повноважень є обовʼязковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі субʼєкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного субʼєкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій субʼєктів владних повноважень.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а, від 27 червня 2018 року у справі № 815/6945/16.