ПОСТАНОВА
Іменем України
09 квітня 2019 року
м. Київ
справа №826/19830/16
адміністративне провадження №К/9901/5023/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.06.2017 (суддя - Федорчук А.Б.) та ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 (судді - Федотова І.В., Ганечко О.М., Губська Л.В.) у справі за позовом Підприємства з іноземними капіталом "Індраяні оверсіз" (далі - Підприємство) до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
Підприємство звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ форми "Ш" від 12.05.2016 № 001147 про застосування штрафу (фінансової санкції) за порушення строку сплати суми зобовʼязання з податку на прибуток.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що застосування до підприємства фінансових санкцій згідно з вказаним податковим повідомленням - рішенням є безпідставними, оскільки податковим органом допущено порушення процедури організації, проведення камеральної перевірки та оформлення її результатів. Зокрема, камеральна перевірка проведена з порушенням строку її проведення, посадові особи контролюючого органу, які проводили камеральну перевірку, вийшли за межі предмету (обʼєкту) перевірки, акт камеральної перевірки підприємство отримало одночасно із податковим повідомленням - рішенням, позбавивши позивача протягом 5 робочих днів, наступних за днем його отримання, надати контролюючому органу заперечення. Крім того, позивач зазначив, що податок на прибуток підприємство сплатило своєчасно у вигляді авансових внесків за відповідні періоди і сума сплачених авансових внесків є більшою ніж сума грошового зобовʼязання на 725`539,90 грн.
Суди встановили, що 29.02.2016 товариство подало до ДПІ податкову річну звітність з податку на прибуток підприємств за 2015 рік, у якій самостійно обчислило податок на прибуток у сумі 4`176`198,00 грн (рядок 06 декларації). Згодом, 16.03.2016, позивач подав уточнюючу податкову декларацію за цей же період, якою зменшив нараховану суму податку на 4`798`388,00 грн.
12.05.2016 ДПІ провела камеральну перевірку з питання своєчасності сплати Підприємством податку на прибуток за 2015 року, авансових внесків з податку на прибуток у лютому, квітні 2015 року.
За результатами перевірки ДПІ склала акт від 12.05.2016 № 1147/26-55-12-05 про порушення підприємством вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України) внаслідок несвоєчасної сплати самостійно узгодженої суми грошового зобовʼязання з податку на прибуток у сумі 4`517`333,10 грн із затримкою до 30 календарних днів.
На підставі цього акту ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір.
Суди також встановили, що позивач у період з 01.01.2015 по 31.12.2015 щомісяця проводив оплату узгодженої суми грошового зобовʼязання з авансового внеску з податку на прибуток, що підтверджується копіями платіжних доручень, доданих до матеріалів справи. Загальна сума авансових внесків впродовж 2015 року, сплачених завчасно, складає 4`822`145,00 грн, що на 725`539,90 грн більше ніж розмір визначеного грошового зобовʼязання за 2015 рік (-622`190,00 грн).
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 27.06.2017, залишеною без змін ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2017, позов Підприємства задовольнив: скасував податкове повідомлення - рішення ДПІ від 12.05.2016 № 001147.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій з посиланням на правову позицію Верховного Суду України, викладену у справі № 810/6086/13-а виходили з того, що податковий орган як субʼєкт владних повноважень, безпосереднім обовʼязком якого є контроль за правильністю нарахування та сплати податків і зборів субʼєктами господарювання, під час визначення розміру грошового зобовʼязання мав врахувати переплату підприємства зі сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток. Також суди зазначили, що акт перевірки та податкове повідомлення - рішення складені в один день, внаслідок чого позивач був позбавлений права на подання заперечень до акта перевірки, що є порушенням вимог статей 82, 86 ПК України, а системний аналіз положень пункту 75.1 статті 75, пункту 76.1 статті 76 ПК України дає підстави для висновку, що камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних податкової звітності суцільним порядком, а тому під час проведення камеральної перевірки відсутні правові підстави для перевірки термінів сплати самостійно визначеного грошового зобовʼязання.
ДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Вимоги касаційної скарги обґрунтовані посиланням на те, що переплата виникла внаслідок подання підприємством уточнюючої податкової декларації 16.03.2016, внаслідок чого на суму погашеного боргу автоматично була розрахована штрафна санкція в сумі 409`660,81 грн, а в результаті злиття з 2015 року карток в індивідуальну картку платника за платежем 11021000 "податок на прибуток приватних підприємств" перенесено залишок автоматично розрахованої та незастосовної штрафної санкції за порушення сплати платежу 11024000 "авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств" у сумі 8840,00 грн (строк сплати 28.02.2015) та 411`885,00 грн (строк сплати 30.04.2015).
Верховний Суд, керуючись статтею 334, частиною пʼятою статті 338, частиною пʼятою статті 355, підпунктом 12 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою від 15.01.2018 відкрив касаційне провадження у цій справі.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення як безпідставну.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
У свою чергу камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального (підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 76.1 статті 76 ПК України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обовʼязкова.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (пункт 76.2 статті 76 ПК України).