ПОСТАНОВА
Іменем України
17 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 803/1093/16
провадження № К/9901/23340/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Анцупової Т. О.,
суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 803/1093/16
за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобовʼязання вчинити дії;
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Гудима Л. Я., Довгополова О. М., Святецького В. В.) від 13 грудня 2016 року, встановив:
І. РУХ СПРАВИ
1. У липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати незаконними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_2 у виплаті одноразової грошової допомоги;
- стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у розмірі 121000 грн.
2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що у період з 31 грудня 1981 року по 13 листопада 1983 року він проходив військову службу на різних військових посадах у в/ч пп 48575 та приймав участь у бойових діях, під час яких отримав мінно-підривне поранення, контузію головного мозку середнього ступеня тяжкості.
Позивач зазначає, що в 2008 році йому встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання що повʼязане з виконанням обовʼязків військової служби при виконання інтернаціонального обовʼязку в країні, де велися бойові дії.
У звʼязку з наведеним позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у звʼязку з встановленням ІІ групи інвалідності, у задоволенні якої останнє протиправно відмовило.
3. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_2
Зобовʼязано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у розмірі, визначеному абзацом 7 пп. 2 п. 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобовʼязаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (далі - Порядок № 499). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.
5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 03 січня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року залишити в силі.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.
Відповідно до п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
9. 15 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
10. 09 жовтня 2018 року від ОСОБА_2 до Верховного Суду надійшло клопотання про прискорення розгляду справи.
11. Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2019 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
12. Станом на 17 квітня 2019 року заперечення або відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 в період з 31 грудня 1981 року по 13 листопада 1983 року проходив військову службу в складі в/ч пп 51884 в період бойових дій в Республіці Афганістан, що підтверджується довідкою Міністерства оборони України від 11 липня 2016 року № 162 та військовим квитком серії НОМЕР_1.
14. Згідно архівної довідки Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 10 вересня 2007 року № 3/98021 позивач приймав участь у бойових діях в Республіці Афганістан, під час яких отримав мінно-підривне поранення, контузію головного мозку середнього ступеня тяжкості. Позивач перебував на лікуванні у в/ч пп 24932 в період з 05 вересня 1983 року по 29 вересня 1983 року.
15. 12 травня 2008 року ОСОБА_2 комісією МСЕК була встановлена II група інвалідності у звʼязку з контузією, отриманою при виконанні обовʼязку військової служби, на строк до 01 червня 2009 року. В подальшому при повторному огляді 12 травня 2009 року ОСОБА_2 вказана інвалідність встановлена на строк до 01 червня 2012 року, а при повторному огляді 03 травня 2012 року - довічно.
16. З метою вирішення питання про виплату одноразової допомоги, позивач звернувся до Ковельського обʼєднаного міського військового комісаріату із заявою від 05 лютого 2016 року про призначення одноразової грошової допомоги у звʼязку з отриманням інвалідності II групи, однак листом від 10 лютого 2016 року № 326 його повідомлено про скерування його документів до Волинського обласного військового комісаріату.
17. Листом Волинського обласного військового комісаріату від 21 березня 2016 року № 395 ОСОБА_2 повідомлено, що надані ним документи для прийняття рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги повернуті Департаментом фінансів Міністерства оборони України без реалізації, оскільки групу інвалідності йому встановлено у 2012 році, тобто до набрання чинності нової редакції ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ), відповідно до якої прийнято постанову Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовʼязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" від 25 грудня 2013 року № 975.
У звʼязку з наведеним, відповідач, з посиланням на ст. 58 Конституції України, зазначив, що дія Постанови КМУ № 975 поширюється тільки на військовослужбовців та звільнених осіб, які отримали первинно інвалідність після 01 січня 2014 року. Водночас, виплата та призначення одноразової грошової допомоги особам, яким встановлено інвалідність до 01 січня 2014 року, не передбачена.
18. 10 травня 2016 року позивач звернувся до Міністра оборони України з проханням допомогти у вирішенні питання щодо отримання одноразової грошової допомоги.
19. Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 15 червня 2016 року № 248/3/6/2781, ОСОБА_2, у відповідь на його звернення, повідомлено, що він не має права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки його інвалідність настала пізніше ніж через три місяці після звільнення з військової служби.
20. Вважаючи, що Міністерством оборони України протиправно відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
21. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у звʼязку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання повʼязаного з виконанням обовʼязків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, і виплата якої має відбуватися згідно Порядку № 499.
22. Водночас, суд першої інстанції, з посиланням на ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ, Порядок № 499, а також постанови Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року (справа № 21-446а14) та від 21 квітня 2015 року (справа № 21-135а15) вказав, що право на отримання вказаної допомоги виникає з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби, і не залежить від строку, що минув після звільнення з військової служби. Тобто, позивач з дня встановлення йому інвалідності ІІ групи набув право на отримання одноразової грошової допомоги.
23. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що у позивача відсутні підстави для призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги.
24. В обґрунтування такого висновку, суд апеляційної інстанції зазначив, що у відповідності до ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) та пп. 4 п. 2 Порядку № 499, грошова допомога у разі настання інвалідності, виплачується військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, а військовослужбовцям строкової служби в разі настання інвалідності виплачується відповідно до пп. 4 п. 2 Порядку № 499, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби.
25. З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що в період з 31 грудня 1981 року по 13 листопада 1983 року позивач проходив військову строкову службу в складі в/ч пп 51884 в період бойових дій в Республіці Афганістан.
26. Відтак, враховуючи вид проходження військової служби позивача, період її проходження та дату встановлення інвалідності, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у позивача права на призначення спірної одноразової грошової допомоги.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
27. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення апеляційний суд застосував іншу норму ніж та, яка передбачає йому виплату одноразової грошової допомоги.
28. Скаржник зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що враховуючи вид військової служби позивача, у останнього відсутні підстави для призначення і виплати одноразової грошової допомоги є помилковими, оскільки при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги він керувався нормами, які регламентують виплату такої допомоги при настанні інвалідності саме після звільнення з військової служби внаслідок нещасного випадку (у випадку позивача контузії), що мав місце в період проходження служби, а не безпосередньо сама служба.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
29. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.