Постанова
Іменем України
11 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 440/1659/17
провадження № 51-8203 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Кравченка С.І., Ємця О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Чабанюк Т.В.,
захисника Детинича П.І.,
засудженого ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 02 липня 2018 року у кримінальному провадженні № 12017140170000551 за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт.Білогір’я Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Буського районного суду Львівської області від 23 березня 2018 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обовʼязки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 02 липня 2018 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винуватим у тому, що він 23 вересня 2017 року приблизно о 23:30 год., перебуваючи в стані алкогольного спʼяніння, незаконно проник до будинку у АДРЕСА_1, звідки намагався викрасти майно потерпілої ОСОБА_3 на загальну суму 6 846,31 грн. Проте, свого злочину до кінця довести не зміг, оскільки був виявлений сусідами.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що місцевим судом безпідставно застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, а ухвала апеляційного суду усупереч вимогам ст. 419 КПК України не містить мотивованих відповідей на доводи апеляційної скарги щодо застосування до ОСОБА_2 ст. 75 КК України, судом не враховано особу винного, який неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, новий злочин вчинив менш ніж за 2 місяці після закінчення іспитового строку за аналогічний злочин, безпідставно визнано ОСОБА_2 таким, що не має судимості.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційну скаргу надійшло заперечення від захисника Детинича П.І., який просить залишити судові рішення без зміни, посилаючись на те, що ОСОБА_2 має на утриманні малолітніх дітей та матір-інваліда, примирився із потерпілою.
Прокурор у судовому засіданні підтримав скаргу в повному обсязі.
Захисник та засуджений у суді касаційної інстанції вважали судові рішення обґрунтованими та просили залишити їх без зміни.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
Згідно зі ст. 337 цього Кодексу судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
При цьому відповідно до вимог ст.374 КПК України у мотивувальній частині вироку повинні зазначатися, зокрема, мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.
Тобто законодавець зобовʼязує суд розглянути кримінальне провадження у межах предʼявленого особі обвинувачення, встановити фактичні обставини вчиненого та дати їм юридичну оцінку, а у разі незгоди з оцінкою органу досудового розслідування - мотивувати своє рішення.