Постанова
Іменем України
11 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 229|4244|15-к
провадження № 51-3831км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В. К.,
суддів Марчук Н. О., Короля В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П. О.,
прокурора Рибачук Г. А.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника БєжановоїА. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_1 на вирок Дружківського міського суду Донецької області від 24 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 20 грудня 2016 року в кримінальному провадженні № 12015050260001221 щодо
ОСОБА_1,громадянина Вірменії, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ленінаканаобласті ШиракРеспублікиВірменія, жителя АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дружківського міського суду Донецької області від 24 червня 2016 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 2 222 грн, моральну шкоду в розмірі 5000 грн та витрати на юридичну допомогу в розмірі 500 грн.
Цим же вироком визнано винуватим та засуджено ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 20 грудня 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
Судові рішення щодо ОСОБА_5 в касаційному порядку не оскаржуються.
Згідно з вироком місцевого суду встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 05 вересня 2015 року в денний час доби, перебуваючи в м. Костянтинівці Донецької області, озброївшись пневматичним пістолетом газобалонної моделі КМ-45DHN (калібр 4,5 мм, НОМЕР_1), що належить ОСОБА_1, приїхали на таксі до м. Дружківки Донецької області, де переодяглися в інший одяг, наділи сонцезахисні окуляри та маски темного кольору типу "балаклава" для приховування своєї зовнішності.
Того ж дня близько 15:10 ОСОБА_1 та ОСОБА_5, перебуваючи на трамвайній зупинці на вул. Леніна у м. Дружківці, побачили магазин мережі "Від 35+", приміщення якого орендує СПД ОСОБА_6, та який розташований на перехресті вулиць Леніна та Ушакова, вирішили здійснити розбійний напад на продавчиню вказаного магазину з метою заволодіння чужого майна, наявного в цьому магазині.
Ігноруючи встановлений графік роботи магазину мережі "Від 35+", який на той час вже фактично припинив свою роботу, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 шляхом вільного доступу через незачинені двері незаконно проникли до приміщення магазину. Перебуваючи всередині магазину, ОСОБА_1 з метою придушення волі до опору продавчині цього магазину дістав із пакета принесений із собою пневматичний пістолет газобалонної моделі КМ-45DHN (калібр 4,5 мм, НОМЕР_2) та, направивши на неї, став погрожувати застосуванням насильства, небезпечного для її життя та здоровʼя, вимагаючи віддати гроші, наявні в приміщенні магазину. Розуміючи реальний характер цих погроз та припускаючи їх реалізацію з боку обвинувачених, потерпіла ОСОБА_4 віддала ОСОБА_1 та ОСОБА_5. 4765 грн, діставши їх з поясу-гаманця.
Після цього ОСОБА_1 з метою усунення можливого опору з боку потерпілої поклав останню на підлогу, звʼязав їй руки та ноги мотузкою, заподіявши потерпілій легких тілесних ушкоджень, і зірвав із шиї потерпілої ланцюжок із золота 585 проби вагою 8,03 г вартістю 5910 грн 08 коп., яким незаконно заволодів.
Потім ОСОБА_5., діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1., вийшов із магазину та чекав останнього біля нього, спостерігаючи за навколишньою обстановкою. ОСОБА_1 в пошуках грошей оглянув приміщення магазину та в шухляді прилавку знайшов 15 900 грн, які належали потерпілій ОСОБА_6, та якими він незаконно заволодів. Після цього ОСОБА_1 та ОСОБА_5., зачинивши потерпілу в магазині, з місця вчинення злочину зникли, спільно розпорядившись чужим майном на свій розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_4 матеріальної шкоди на суму 5910 грн 08 коп., а потерпілій ОСОБА_6 на суму 20 665 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого та неповноту судового розгляду і невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
Вказує про те, що він на досудовому слідстві був допитаний без участі захисника та перекладача, участь яких є обовʼязковою. Зазначає, що суд не взяв до уваги, що показання потерпілої, надані на досудовому слідстві та в суді першої інстанції, є суперечливими. Звертає увагу на неналежне виконання адвокатом своїх обовʼязків щодо його захисту. Вказує, що суди не розглянули обставин, що помʼякшують покарання, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
В письмових доповненнях до касаційної скарги засуджений ОСОБА_1 вказує про те, що відсутні докази, які підтверджують винуватість його у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України. Вважає, що його дії кваліфіковано невірно за ч. 3 ст. 187 КК України, так як умислу на розбій у нього не було. Крім того зазначає про те, що в матеріалах провадження відсутні диски технічної фіксації судового процесу.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 та його захисник Бєжанова А. В. просили задовольнити касаційну скаргу з доповненнями, скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Прокурор Рибачук Г. А. вважала касаційну скаргу з доповненнями необґрунтованою, просила залишити її без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Посилання засудженого на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження відповідно до вимог ст. 438 КПК Українине є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Доводи касаційної скарги засудженого про те, що він є громадянином Вірменії, погано володіє українською мовою, у звʼязку із чим залучення перекладача у вказаному кримінальному провадженні було обовʼязковим, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
Статтею 10 Конституції Українипередбачено, що державною мовою в Україні є українська мова.
Згідно з вимогами підпункту "е" пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право, якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, одержувати безоплатну допомогу перекладача.
При вирішенні питання про залучення перекладача визначальним є впевненість суду, що обвинувачений дійсно не володіє або недостатньо володіє державною мовою. Хоча закон не встановлює критеріїв, за якими суд має визначитись у цьому питанні. Такі розʼяснення містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини.
Відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (підпункт "е" п. 3 ст. 6 Конвенції) та практики ЄСПЛ перекладач необхідний у кримінальному процесі, якщо особа не розуміє або не розмовляє мовою судочинства в обсязі, достатньому для розуміння перебігу судового процесу та участі в розвʼязанні питання, яке для неї мало вирішальне значення, або особа за рівнем володіння мовою не здатна вести свій захист та висувати на розгляд суду свою версію без допомоги перекладача.