У Х В А Л А
15 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 904/2529/18
Провадження №12-257гс18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Уркевича В. Ю.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В, Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.
перевірила матеріали заяви ОСОБА_16 про розʼяснення постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі № 904/2529/18 за позовом Національного банку України до ОСОБА_16, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", про стягнення заборгованості за кредитним договором та
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2018 року Національний банк України (далі - НБУ) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_16 про стягнення 1 265 992 000,00 грн заборгованості за кредитним договором № 120 від 05 грудня 2014 року, укладеним між НБУ та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк").
В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на порушення позичальником, яким є ПАТ КБ "Приватбанк", умов вказаного кредитного договору в частині своєчасного повернення кредитних коштів та на прийняття рішення здійснити стягнення відповідної суми коштів з поручителя, яким є ОСОБА_16 за договором поруки № 120-1/П від 05 грудня 2016 року, укладеним у забезпечення виконання зобовʼязань за кредитним договором.
Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 23 червня 2018 року відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спір щодо договору поруки, укладеного для забезпечення виконання зобовʼязання, сторонами якого є юридичні особи, відноситься до юрисдикції господарських судів, проте враховуючи, що майно ОСОБА_16 було відчужено
11 жовтня 2017 року та 13 жовтня 2017 року, а місцем проживання відповідача є м. Женева, Швейцарія, суд дійшов висновку, що у господарського суду відсутні підстави для відкриття провадження у справі та розʼяснив позивачу про необхідність звернення з таким позовом до суду за місцем проживання відповідача.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд постановою від 16 серпня 2018 року ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23 червня 2018 року змінив у її мотивувальній частині, зазначивши, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження у справі, однак не правильно застосував положення Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на порушення НБУ правил територіальної підсудності, визначеної статтями 27-30 цього Кодексу.
У вересні 2018 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга НБУ на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2018 року та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23 червня 2018 року у цій справі.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 16 жовтня 2018 року відкрив касаційне провадження та передав цю справу разом з касаційною скаргою НБУ на розгляд Великої Палати Верховного Суду посилаючись на частину шосту статті 302 Господарського процесуального кодексу України.
19 березня 2019 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову, якою касаційну скаргу НБУ задовольнила; постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2018 року та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23 червня 2018 року справі № 904/2529/18 скасувала; справу направила до Господарського суду Дніпропетровської області для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
У квітні 2019 року представник ОСОБА_16 - адвокат Юхименко М. П. звернувся до Великої Палати Верховного Суду із заявою про розʼяснення постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі № 904/2529/18.
Відповідно до частини першої статті 245 Господарського процесуального кодексу України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд розʼяснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
Суд розглядає заяву про розʼяснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про розʼяснення рішення (частина третя статті 245 Господарського процесуального кодексу України).