ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 352/1416/16-к
провадження № 51-7506км18
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої Григорʼєвої І. В.,
суддів Бущенка А. П., Стороженка С. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Зінорук В. В.,
прокурора Чабанюк Т. В.,
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 квітня 2018 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст судових рішень, оскарженого рішення та встановлені фактичні обставини
За вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 1 лютого 2018 року, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_1 було засуджено за ч. 1 ст. 119 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію в 2016 році" ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання.
Вирішено цивільні позови.
Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні вбивства через необережність за викладених у вироку обставин.
Як установив суд, 23 червня 2016 року о 9:00 біля домогосподарства на АДРЕСА_2 ОСОБА_1 під час сварки з ОСОБА_2, не передбачаючи та не бажаючи настання тяжких наслідків у вигляді смерті, долонею руки штовхнув останнього у праву половину обличчя, від чого той утратив рівновагу і, падаючи, вдарився лівим боком тулуба об хвіртку та її клямку, після чого впав на бетонну доріжку, вдарившись головою.
Внаслідок падіння ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження (закриту черепно-мозкову травму з переламом кісток основи та склепіння черепа, рану в лівій тімʼяній ділянці, забій головного мозку, пошкодження твердої мозкової оболонки, епі- та субдуральну гематоми, крововиливи під мʼяку оболонку й у речовину головного мозку та мозочка, що ускладнилося набряком головного мозку), від яких ІНФОРМАЦІЯ_3 потерпілий помер у лікарні.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК, ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. За твердженням прокурора, зібрані у кримінальному провадженні докази доводять заподіяння ОСОБА_1 умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, а висновок апеляційного суду про вчинення засудженим необережного вбивства та про правомірність перекваліфікації місцевим судом діяння з ч. 2 ст. 121 на ч. 1 ст. 119 КК є необґрунтованим, його було зроблено без належної оцінки всіх фактичних даних. На думку сторони обвинувачення, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також недодержання ст. 65 вказаного Кодексу потягло за собою невиправдану мʼякість призначеного ОСОБА_1 заходу примусу. Скаржник вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
На вказану скаргу засуджений ОСОБА_1 та його захисник Гафткович А.Б. подали заперечення, в яких, наводячи аргументи, зазначають про безпідставність касаційних вимог прокурора й законність оспорюваних останнім судових рішень.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції прокурор не підтримав скаргу сторони обвинувачення, вважав ухвалу апеляційного суду законною та обґрунтованою.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі й у запереченнях на неї, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції (далі - Суд) не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Водночас Суд перевіряє в межах доводів, висловлених у касаційній скарзі, чи було додержано судами нижчих інстанцій процесуальних норм, які регулюють розгляд судами предʼявленого обвинувачення, у тому числі положення, що стосуються оцінки доказів, а також перевіряє правильність застосування норм матеріального права при кваліфікації діяння та призначенні покарання.
При вирішенні питання про достатність доказів, установлених під час змагального судового розгляду, для визнання особи винуватою суди мають керуватися приписами частин 2 та 4 ст. 17 КПК, згідно з якими ніхто не зобовʼязаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому сторона обвинувачення має довести винуватість особи поза розумним сумнівом, а всі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь. Така позиція узгоджується з приписами ч. 3 ст. 62 Конституції України.
У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 встановлено, що в зазначені у вироку день, час та місці між засудженим та потерпілим виник конфлікт, під час якого ОСОБА_1 долонею руки штовхнув ОСОБА_2 у праву половину обличчя, від чого потерпілий утратив рівновагу і, падаючи, вдарився лівою стороною тулуба об хвіртку та її ручку з клямкою, після чого впав на бетонну доріжку, вдарившись головоюй унаслідок цього отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких потім помер.
Такі дії ОСОБА_1 місцевий суд розцінив як убивство з необережності та кваліфікував їх за ч. 1 ст. 119 КК.